Рецензії та відгуки на книгу

Я чесно думав, що після «Татуювальника з Аушвіцу» мене вже складно чимось пробити на емоції. Але ця книжка виявилася просто справжнім емоційним нокаутом. Я очікував на тяжку історію, проте рівень тотальної несправедливості, з якої починається сюжет, буквально вибив у мене ґрунт з-під ніг. Це не просто чергова розповідь про табори, це неймовірно болюча драма про те, який взагалі запас міцності має людська психіка.

Коли я брався за «Татуювальника Аушвіцу» Гізер Морріс, я готувався до чергової безпросвітно важкої книги про Голокост. Ну, знаєте, де кожна сторінка кричить від болю, а ти просто захлинаєшся від відчаю і безвиході. Але те, що я отримав насправді, виявилося чимось зовсім іншим. Це не класична історична хроніка чи суха документалістика. Це, як би дивно чи парадоксально це не звучало в контексті табору смерті, неймовірно світла і життєствердна історія.

Після того, як я проковтнула першу частину, я просто не могла дочекатися, щоб взяти другу! Я не розарувалася, навпаки! У другій книзі починається такий заміс, що це вже не палацові плітки, а реальні «Голодні ігри» по-османськи! Уже сама назва «Війна за османський трон» говорить сама за себе. Ставки злетіли до небес, і тепер тут іде гра на виживання.

Нарешті всі контрольні написані і непотрібно нічого здавати, тому я можу повернутися до свого улюбленого читання і серії книг про Роксолану. Ми з мамою дуже любили дивитися "Величне століття" і саме після цього я почала збирати свою власну біліотечку, присвячену цій постаті.