Агата Крісті

Рейтинг:

День народження:

Вересень 15, 1890

Дата смерті:

Січень 12, 1976

АГАТА МЕРІ Клариса Маллоуен
драматург, прозаїк
Знак зодіаку: Діва
Вік: 85 років
Дата смерті: 12 січня 1976
Місце Народження: Торки, Англія
Сімейний стан: Була одружена

Біографія

Агата Крісті - англійська письменниця, прозаїк і драматург, автор Еркюля Пуаро і міс Марпл. Роботи автора досі розходяться мільйонними тиражами, її книги стали третіми за популярністю після Біблії та творів Шекспіра.

Їй вдалося змінити уявлення про детективний жанр та стати однією з найвідоміших письменниць у світі.

Дитинство і юність

Народилася Агата Крісті 15 вересня 1890 року. Рідним містом майбутньої письменниці став Торки (англійське графство Девон). При народженні дівчинка отримала ім'я Агата Мері Клариса Міллер. Батьки Агати - заможні переселенці зі Сполучених Штатів. Крім Агати, в сім'ї було ще двоє дітей - старші сестра Маргарет Фрері та брат Луїс Монтан. Дитячі роки майбутня письменниця провела в маєтку Ешфілд. У 1901 році не стало батька Агати, сімейство більше не могло собі дозволити «аристократичних привілей», довелося скоротити витрати та жити в умовах найсуворішої економії.

Ходити в школу Агаті не було потреби, спочатку освітою дівчинки займалася мати, а потім гувернантка. В ті часи дівчаток в основному готували до подружнього життя, навчаючи манерам, рукоділля, танців. Вдома Агата отримала музичну освіту і, якби не страх перед сценою, напевно присвятила б життя музиці. З дитинства молодша дочка Міллеров була сором'язливою, відрізнялася від брата і сестри спокійним характером.

В 16-річному віці Агату відправили в паризький пансіон. Там дівчина вчилася без особливого завзяття до наук, постійно нудьгувала по будинку. Головними «досягненнями» Агати стали два десятка граматичних помилок в диктанті та падіння в непритомність перед виступом на шкільному концерті.

Потім два роки Агата навчалася в іншому пансіоні, після чого повернулася додому зовсім іншою людиною - з некмітливої сором'язливої дівчинки майбутня знаменитість перетворилася в привабливу блондинку з довгим волоссям і великими блакитними очима.

За часів Першої світової війни майбутня письменниця працювала у військовому госпіталі, виконуючи обов'язки медсестри. Потім дівчина стала фармацевтом, що згодом допомогло в написанні детективів - 83 описаних авторкою злочинів вчинені за допомогою отруєння. Після заміжжя Агата взяла прізвище Крісті та в перервах між чергуваннями в аптечному відділенні госпіталю почала створювати шедеври.

Існує думка, що на творчість наштовхнула рідна сестра письменниці, яка на той час вже домоглася деяких успіхів на літературній ниві.

Література

Перший детективний роман «Таємнича пригода в Стайлз» Агата Крісті створила ще в 1915 році. На основі набутих знань, а також знайомства з бельгійськими біженцями письменниця виводить ключовий образ роману - нишпорку-бельгійця Еркюля Пуаро. Перший роман опублікували в 1920 році: до цього книгу не менш п'яти разів забракували в видавництвах.

Про знаменитого слідчого зняли серіал, який полюбився глядачам по всьому світу. Режисери постійно будуть повертатися до романів британки, створюючи на основі книг письменниці фільми: «Пуаро Агати Крісті», «Міс Марпл», «Вбивство в Східному експресі».

Особливо глядачі запам'ятали серіал «Міс Марпл». У цій екранізації образ міс Марпл блискуче втілила британська актриса Джоан Хіксон.

До 1926 року Крісті стала популярною. Твори авторки друкувалися у великій кількості у світових журналах. У 1927 році в оповіданні «Вечірній клуб `Вівторок`» з'являється міс Марпл. Ґрунтовне знайомство читача з цією проникливою старенькою відбулося при появі роману «Вбивство в будинку вікарія» (1930). Потім придумані письменницею персонажі були присутні в декількох творах, об'єднаних в серію. Вбивства і тематика слідства будуть основними в детективах британської письменниці.

Найяскравішими детективними романами Агати Крісті вважаються: «Вбивство Роджера Екройда» (1926), «Вбивство в Східному експресі» (1934), «Смерть на Нілі» (1937), «Десять негренят» (1939), «Багдадська зустріч» (1957). Серед робіт пізнього періоду експерти відзначають «Нічну темряву» (1968), «Вечірку на Гелловін» (1969), «Ворота долі» (1973).

Агата Крісті - успішний драматург. Твори британки стали основою для великої кількості п'єс і спектаклів. Особливої популярності набули п'єси «Мишоловка» і «Свідок звинувачення».
Крісті належить рекорд по максимальному числу театральних постановок одного твору. Вистава «Мишоловка» вперше була поставлена в 1952 році та досі безперервно демонструється на сцені.

У творчій біографії письменниці значиться понад 60 романів. Більшість з них вона публікувала під прізвищем першого чоловіка. Але 6 творів вона підписала вигаданим ім'ям - Мері Вестмакот. Тоді письменниця не тільки змінила ім'я, а й на час залишила жанр детективу. Також вона видала чималу кількість оповідань, об'єднаних в 19 збірників.

Письменниця за всю свою письменницьку кар'єру жодного разу не зробила темою своїх творів злочин сексуального характеру. На відміну від сучасних детективних історій, в її романах практично відсутні сцени насильства і калюжі крові. На цей рахунок Агата не раз висловлювалася, що, на її думку, подібні сцени не дозволяють зосередитися читачеві на головній темі роману.
Сама письменниця вважає своїм найкращим твором роман «Десять негренят». Прообразом місця дії є острів Бург в Південній Британії. Однак сьогодні ця книга для дотримання політкоректності продається під іншою назвою - «І нікого не стало».

Романи «Завіса» і «Забуте вбивство» вийшла в 1975 році - вони стали останніми в серіях про Еркюля Пуаро і міс Марпл. А ось написані вони були задовго до цього, ще під час Другої світової війни, в 1940 році. Тоді вона поклала їх у сейф, щоб опублікувати, коли вже не зможе нічого писати.

У 1956 році письменницю нагородили орденом Британської Імперії, а в 1971 році за досягнення Крісті вшанували званням кавалер-дами в області літератури. Власниці нагороди також отримують дворянський титул «дама», який вживається перед іменем при вимові.

У 1965 році Агата Крісті дописала свою автобіографію, яку закінчила такими словами:
«Спасибі тобі, Господи, за моє хороше життя і за всю ту любов, яка була мені дарована».

Особисте життя

Агата - дівчина з інтелігентної родини та з незаплямованою репутацією - нареченого знайшла без труднощів. Справа йшла до заміжжя, але вже дуже нудним виявився цей молодий чоловік. Якраз в цей час вона зустріла красеня і ловеласа Арчибальда Крісті. Дівчина розірвала заручини та в 1914 році вийшла заміж за льотчика-полковника Арчибальда.

Пізніше у них народилася дочка Розалінда. Агата з головою поринула в сімейне життя, але складалося воно непросто. Для письменниці завжди на першому місці був чоловік. Попри те, що він непогано заробляв, витрачав благовірний ще більше. Поки Агата складала романи та подорожувала з чоловіком, її дочку виховували бабуся Клара і тітонька Маргарет.

Всупереч безперервним фінансовим труднощам й похмурому настрою Арчі, Агата вірила, що все налагодиться. Пізніше, коли з'ясувалося, що Арчибальд Крісті не здатний утримувати сім'ю, на перше місце в житті Агати вийшла письменницька робота.

Шлюб тривав 12 років, потім чоловік зізнався письменниці в тому, що полюбив якусь Ненсі Ніл. Між подружжям вибухнув скандал, а на ранок Агата зникла.

Загадкове зникнення Крісті зауважив весь літературний світ, адже на той час письменниця отримала широку популярність. Жінку оголосили в національний розшук, шукали 11 днів, але знайшли тільки автомобіль, в салоні якого була виявлена її шубка. Виявилося, що весь цей час Агата Крісті перебувала в одному з готелів під іншим ім'ям, де відвідувала косметичні процедури, бібліотеку, грала на фортепіано.

Зникнення Агати Крісті пізніше намагалися пояснити багато біографів й психологів. Хтось говорив, що це несподівана амнезія на тлі стресу. Напередодні зникнення, крім зради чоловіка, Агата перенесла також смерть матері. Інші запевняли, що це глибока депресія. Була версія і про своєрідну помсту чоловікові - представити його перед суспільством як можливого вбивцю. Агата Крісті все життя зберігала мовчання з цього приводу. Через два роки подружжя офіційно розірвали стосунки.

У 1934 році Агата видала під псевдонімом роман «Незавершений портрет», в якому описала події, схожі на її зникнення. Про це розповідається і в фільмі 1979 року “Агата”, в якому роль письменниці виконала Ванеса Редгрейв.

Другий раз Крісті одружилася з археологом Максом Маллоуеном. Зустріч відбулася в Іраку, куди Агата вирушила подорожувати. Жінка була старша за чоловіка на 15 років. Пізніше вона жартувала, що для археолога вікова дружина - це навіть краще, так її цінність зростає. З цим чоловіком письменниця прожила 45 років.

Смерть

Починаючи з 1971 року здоров'я Агати Крісті стало погіршуватися, але вона продовжувала писати. Згодом співробітники Університету в Торонто, дослідивши манеру написання останніх листів Крісті, висунули припущення, що письменниця страждала хворобою Альцгеймера.

У 1975 році, коли Агата зовсім ослабла, вона передала права на п'єсу «Мишоловка» своєму онукові Метью Прічард. Також він очолює фонд «Agatha Christie Ltd».

Життя «королеви детективів» обірвалося 12 січня 1976 року. Крісті померла вдома, в місті Уоллінгфорд (Оксфордшир). Їй було 85 років. Причиною смерті стали ускладнення після перенесеної простуди. Письменницю поховали на кладовищі Святої Марії в селі Чолсі.

Єдина дочка Крісті, як і її знаменита мати, також прожила 85 років. Померла 28 жовтня 2004 року в графстві Девон.

У 2000 році будинок Агати Крісті в маєтку Грінвей був переданий до Фонду з охорони культурних пам'яток National Trust. 8 років для відвідувачів були доступні тільки сад і будиночок для човнів. А у 2009 відкрили її будинок, який зазнав масштабної реконструкції.

У 2008 році Метью Прічард в коморі її будинку виявив 27 аудіокасет, на яких Агата Крісті протягом 13 годин розповідає про своє життя і творчості. Однак чоловік повідомив, що не збирається публікувати всі матеріали. За його словами, деякі монологи його бабусі мають інтимний і частково сумбурний характер.

У 2015 році шанувальники творчості великої письменниці відзначили 125-річний ювілей Агати Крісті. У Великобританії ця подія набула національних масштабів.

Навіть через стільки років після смерті письменниці її твори продовжують публікувати мільйонними тиражами.

Бібліографія

1920 - «Загадкова пригода в Стайлзі»
1926 - «Вбивство Роджера Екройда»
1929 - «Партнери по злочину»
1930 - «Вбивство в будинку вікарія»
1931- «Загадка Сітафорда»
1933 - «Смерть лорда Еджвер»
1934 - «Вбивство в східному експресі»
1936-« Вбивства за алфавітом»
1937-« Смерть на Нілі»
1939-« Десять негренят»
1940-« Сумний кипарис»
1941-« Зло під сонцем»
1942-« Труп в бібліотеці»
1942-« П'ять поросят»
1949- «скорчений будиночок»
1950 - «Оголошено вбивство»
1953- «Кишеня, повна жита»
1957- «О 4.50 з Паддінгтона»
1968 - «клацни пальцем тільки раз»
1971 - «Немезида»
1975 - «Завіса»
1976 - «Спляче вбивство»