Брати Капранови (Дмитро та Віталій Віталійовичі) є письменниками, громадськими діячами та власниками видавництва «Зелений пес».

З’явилися на світ брати-близнюки 24-го липня 1967-го року. Сталася ця подія на території міста Дубоссари, що в Молдавії. Насправді предки чоловіків не були громадянами цієї країни, вони — українці. Їхнього дідуся по материній лінії було оголошено ворогом народу та ув’язнено, тож бабуся вирішила втікати подалі, щоб їй не довелося відправитися слідом за чоловіком. На той період вони вже мали двійко діток — дівчаток. Спершу жінка з дочками переїздить до одного із сусідніх районів Одещини, далі — до іншого. Потім за порадою знайомих бабуся братів Капранових переїжджає на пмж в Молдавію. Через невеликий проміжок часу Сталіна не стало. Їх вже ніхто не шукав. Та повертатися назад ніхто не наважувався.

Рід Капранових походить з південноукраїнського боку: мати мала коріння в Одеській області, а батько — в Миколаївській. Саме на Миколаївщині і виросли брати Капранови. 1984-го року вони стали випускниками Очаківської школи. Українська мова як предмет не вивчалася Віталієм та Дмитром, оскільки вони мали слабке здоров’я і цей урок перейшов для них в розряд необов’язкових, від яких вони були звільнені. Самі письменники зауважують, що це було позитивним чинником, оскільки українська література не набридла їм за шкільною лавою, як багатьом із їхніх однолітків.

Брати Капранови в юності, крім шкільних занять також відвідували секцію греко-римської боротьби та клас фортепіано.

Далі хлопці стали студентами Уральського політеху в Свердловську. По його закінченню вступили в Московський енергетичний інститут, де вивчали технічну кібернетику.

1988-го року чоловіки одружилися на сестрах-близнючках. Новостворені сім’ї переїздять в Москву. Там брати обіймали різні посади фармацевтичного та виноробного бізнесу. Дебютний роман братів Капранових — «Кобзар 2000» починає народжуватися тут.

Видавнича діяльність

Дописати роман письменникам вдалося 1998-го року вже після переїзду в Київ. Та видати книгу виявилося не так просто — видавці один за одним відмовляли молодим письменникам. Тож у братів виникла безпрограшна ідея — стати засновниками власного видавництва. 1999-го року вони стають партнерами з телеканалом «1+1» та ТМ «Корона» й засновують літературний конкурс «Золотий Бабай», що став першим в Україні. Перемогу отримав Василь Шкляр із книгою «Ключ».

Вже через рік, двохтисячного, брати Капранови втілюють свій план стосовно власного видавництва, і на світ з’являється «Зелений пес». Перша видана в ньому книга — роман «Я, зомбі», автор — Леонід Кононович. Наступного року брати випускають власну книгу — «Кобзар 2000», яка розлітається, немов гарячі пиріжки. Її було перевидано аж 5 разів.

2004-го року виходить друком наступна книга — «Приворотне зілля», а ще через 2 роки — «Розмір має значення». Брати Капранови є не тільки авторами художніх текстів, а й публіцистичних. Вони були зібрані та видані 2008-го року в книзі «Закон братів Капранових». Ще через 3 роки виходить друком їхня наступна книга — «Щоденник моєї секретарки», а 2016-го — «Забудь-ріка». Далі раз на рік письменники стабільно радують своїх читачів виходом однієї книги. Відповідно — «Майдан. Таємні файли», «Справа Сивого» та «Паперові солдати».