Українська літераторка Галина Костянтинівна Вдовиченко з’явилася на світ на 21 червня 1959 року у Печензі (Петсамо), що в Мурманській області. Її дитинство проходило не дуже просто, оскільки їхній сім’ї часто доводилося змінювати місце проживання. Багато часу маленька Галя гостювала у дідуся та бабусі у м. Отинія, що на Івано-Франківщині. Вищу освіту отримала філологічну у місті Лева, а саме: у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

До самісінького виходу на заслужений відпочинок Галина Костянтинівна пропрацювала у газеті «Високий Замок» на посаді замісника головного редактора. Це періодичне видання виходить у світ кожного дня, тому авторка, як ніхто, розуміє ціну часу і те, що, не зважаючи ні на що, читач має отримати свіжий номер.

Проживає вона у Львові. Має ряд захоплень, що свідчить про її різнобічність. А саме: вона любить кататися на лижах та продукувати дизайнерські ідеї (для речей та інтер’єру), а ще займається колекціонуванням… рукавичок!

У велику літературу Г. Вдовиченко увійшла 2008-го року з книгою «Пів’яблука». Сюжет цього роману незвичайний, зовсім не схожий на будь-яку іншу книгу, а через це — дуже захоплюючий. Розповідь ведеться про чотирьох подруг. Їм, по черзі, до рук потрапляє сувенірне яблуко, виготовлене із дерева. Ця річ дуже давня і має магічну силу, адже його тимчасова господарка може втілювати у життя свої найпотаємніші, найвідчайдушніші мрії та фантазії.

Читачі сприйняли роман «на ура», і вже протягом 30 днів перший наклад був розпроданий повністю. Звичайно, що нагорода за таку чудову книжку теж не забарилася. І у 2009 році на літературному конкурсі «Коронація слова» авторка отримала першу премію. А через чотири роки Галина Костянтинівна вносить правки до роману, і його знову видають. Паралельно у світ виходить продовження книги під назвою «Інші пів’яблука».

У 2009 році Г. Вдовиченко отримує ще одну премію «Коронація слова». Цього разу з романом «Замок Гербуртів». Отримав він таку початкову назву (видаючи її, змінять на «Тамдевін»), оскільки вся дія відбувається у селі, що знаходиться поблизу реального замку. Але на цьому реальність твору закінчується. Далі — вигадана історія про кохання, мистецтво та… вовків. У гості до подруги приїздить дівчина-художниця, яка втікає від міста і нещасливого кохання. Ще на лоно, майже незайманої природи, для дослідження вовчої зграї, приїздить молодий красень-науковець. І диво стається — у їхні серця приходить кохання. Це позитивний твір зі щасливим фіналом, який приємно вирізняється з творів сучасної літератури, які наповнені жорстокістю, негативом та драматичними фіналами. Окремо варто зауважити про лексику у творі. Основна його маса написана літературною мовою, але є незвичні вкраплення карпатської говірки. Також незвичайно ведеться розповідь у творі: спочатку із боку жінки, потім — чоловіка. У останньому ж розділі вони поєднуються, гармонійно переплітаючись.

Починаючи з 2011 року, авторка починає писати для маленьких читачів. Саме тоді вийшла у світ книга «Мишкові миші». Через шість років ця книжка була перевидана, а також доповнена й отримала назву «Мишкові миші з продовженням».

Казкова повість «Ліга непарних шкарпеток» не тільки сподобалася дітям, а й отримала чергову премію на «Коронації слова» у 2012 році. Через три роки було видано «36 і 6 котів», а 2017-го року цю книжечку було доповнено, і історія була продовжена. Так з’явилися «36 і 6 котів-детективів».

Ще твори, здебільшого оповідання, Галини Вдовиченко неодноразово друкувалися у тематичних антологіях та збірках.

У 2017 році авторка отримала звання Золотого письменника України.