Гнат Хоткевич

Рейтинг: 
1
День народження: 
Січень 12, 1878
Дата смерті: 
Жовтень 8, 1938

Гнат Мартинович Хоткевич — людина непересічна. За час свого життя він встигав дуже багато — його знають в Україні й за кордоном як письменника, історика, бандуриста, композитора, мистецтвознавця, етнографа та педагога.

Хоткевич Гнат: біографія

На світ малий Гнат з’явився 12 січня 1878 року. Його батьком був Мартин Хоткевич, містянин, який був поляком за національністю. Мати — Ольга Кривонога — селянка-українка.
В 16-річному віці Гнат став випускником Харківського реального училища. Навчався він дуже добре, тож отримав диплом спеціального зразка — з відзнакою. Зважаючи на цю обставину, йому випала можливість на конкурсній основі здати декілька екзаменів для вступу до вишу, що йому вдалося.

На зламі століть — 1900-го року — Гнат Хоткевич закінчує Харківський технологічний інститут (в цьому навчальному закладі він здобував знання на технічному факультеті).

Після завершення навчання молодий чоловік йде працювати на посаді залізничного інженера Харківсько-Миколаївської залізниці.

Гнат Мартинович починає займається створенням дизельного поїзда ще в 1901 році і розробляє його до кінця, тобто йому це вдається на 3 десятиріччя раніше, ніж буде створений американський аналог такого потягу.

Гнат Хоткевич мав тверду суспільно-політичну позицію, тож зовсім не дивно, що 1905-го року він разом з однодумцями зміг організувати політичний страйк. Та ця подія не могла лишитися поза увагою влади, як і сам чоловік. Вже 1906-го року він змушений переїхати в Галичину, яка на той період була частиною Австро-Угорщини. Спершу чоловік жив у «місті Лева», далі — у м. Криворівня. У цей період життя Гнат Хоткевич гастролює Галичиною та Буковиною із концертами на скрипці та концертами, в яких виконуються українські народні пісні під бандуру.

З 1912-го року чоловік знову живе на Великій Україні, а саме в м. Київ. Тепер він став активно себе проявляти в літературно-мистецькому житті. Читає лекції.

На початку 1913-го року чоловік отримав посаду редактора журналу «Вісник культури і життя». Паралельно чоловік виступав і далі як музикант, граючи на бандурі.

Згодом митця вкотре почали переслідувати, а потім вислали з України. Сталося це 1915-го року. Гнат Хоткевич мешкав у м. Вороніж до 1917 року (до революційних подій).

До більшовизму чоловік ставився сторожко. Та вже від 1920-го року він став активною частиною літературного та мистецького життя. В цьому ж році Гнат Мартинович розпочав викладацьку діяльність — став вчителем української мови Деркачівського зоотехнікуму, де пропрацював до 1928-го року.

З 1926-го року талановитий музикант Хоткевич розпочав викладати гру на бандурі у стінах Харківського музично-драматичного інституту.

З 1928-го року по 1932-ий рік чоловік обіймає посаду художнього керівника в Полтавській капелі бандуристів.

В 1932-му році Г. Хоткевич впадає в немилість влади, а практично відразу після відходу у вічність Миколи Скрипника, був звільнений з державних посад. Твори митця отримали гриф «Заборонено».

1934-го року чоловік потрапляє під потяг, травми були досить високого ступеню тяжкості.

За часів Великого терору, який ще називають «єжовщиною», Гната Мартиновича Хоткевича було взято під арешт, після чого 29 вересня 1938 року йому було винесено вирок — розстріл. Його визнали винним як учасника контрреволюційних організацій та назвали німецьким шпигуном.

8 жовтня того ж року чоловіка розстріляли.

Літературний доробок

Вперше Хоткевич виступив літератором в періодичному виданні «Зоря» 1897-го року, коли там було видрукувано його оповідання «Грузинка». Далі з-під пера автора виходили оповідання: «Блудний син» (1898 р.), через рік — «Різдвяний вечір». 1901 року автор скінчив роботу над циклом «Життєві аналогії».

1914-го року вийшла друком збірочка «Гірські акварелі».

Найбільш відомим твором автора вважають романтичну повість про гуцулів «Камінна душа», яку 1988-го року було екранізовано режисером Станіславом Клименком. Перша версія твору була видана 1911-го року, але згодом неодноразово перевидавалася в дещо інших варіаціях.

Драматичні твори, написані автором — здебільшого антифеодальної та національно-визвольної тематики.

Хоча літератора вважали політично ненадійним, читач любив його твори. Його популярність серед українців була колосальною.

Г. Хоткевич був не лише драматургом та прозаїком, а й поетом. 1924-го року вийшла у світ збірка віршів «Трембітині тони», яку автор створив за дуже стислі терміни.

Ще Гнат Мартинович виступив в ролі перекладача, зробивши україномовний переклад роману К. Тетмайєра «Легенда Татр» (мова оригіналу — польська).

Г. Хоткевич був надзвичайно різнобічною та талановитою людиною. За своє життя він встиг зробити неабиякий вклад в літературну, музичну та театральну спадщину українського народу.

Книжки оцінені користувачами