Оксана Забужко

Оксана Стефанівна Забужко з’явилася на світ 19 вересня 1960 року у місті Луцьк. Сталася ця подія у сім’ї високоосвічених людей, педагогів, шестидесятників. Її батько відомий своїми літературно-критичними статтями, також Стефан Забужко займався перекладацькою діяльністю. Мати викладала українську літературу, а ще написала цілу низку статей літературознавчого характеру. Тож зовсім не дивно, що їхня донька змалку мала потяг та неабиякий хист до слова. Будучи дванадцятирічною, Оксана вже уклала першу збірочку віршів, яку видавництво прийняло до друку. Але, коли книжечка вже от-от мала зійти з конвеєра, під дії машини репресій потрапляють її батьки, відповідно, і вона сама.

Із 1968 року родина проживає в місті Київ. Після отримання середньої освіти, Оксана стає студенткою факультету філософії Київського університету імені Т. Шевченка. У цьому ж навчальному закладі майбутня письменниця закінчує аспірантуру з естетики.

А в 1987 році О. Забужко стає кандидатом філологічних наук. Маючи за плечима вагомі знання, Оксана Стефанівна починає працювати в Київській державній консерваторії на посаді викладача естетики та історії культури. Цього ж року стає членом Спілки письменників.

У 29 років авторка стає старшим науковим співробітником Інституту філософії Національної Академії Наук України.

Уже в часи становлення незалежної України, Оксана Забужко вирушає до США з метою популяризації української культури. Власне таку назву — «українська культура», і отримує предмет, який письменниця викладає. Через два роки вона стає стипендіаткою Фонду Фулбрайта, а, отже, має змогу читати лекції з української літератури та культури в університетах: у Гарварді та Піттсбурзі.

На початку двотисячних О. Забужко навчає студентів Київського національного університету імені Т. Шевченка літературній майстерності.

Літературна творчість

Коли, власне, почала писати, письменниця не може згадати достеменно, їй здається, наче вона писала завжди. Друкуватися ж почала з дев’ятирічного віку. Це були поезії. Перший збірник віршів, якому не судилося вийти друком через важкі історичні часи, так і не був надрукований.

Першою збіркою авторки став «Травневий іній», виданий у 1985 році.

Коли Україна здобула Незалежність потрібно було виводити вітчизняне «незалежне» друковане слово у світ і Оксана Забужко це зробила. Тобто, фактично, з її легкої руки (чи легкого пера), українська література стала всесвітньо відомою. Твір «Польові дослідження з українського сексу», визнаний першим бестселером за незалежності, перекладено на більш ніж півтора десятки мов та вважається класикою сучасної літератури не тільки у нашій країні, а й за кордоном.

Узагалі, авторка досить широко висвітлює тему потреби національної єдності, а також часто говорить про гендерну рівність. До того ж, не всі її твори є суто вигадкою. Ще вона працює у жанрі non-fiction, що передбачає зображення реальних подій, чи художнього домислу на тлі історичного часу та деталей життя, побуту, зображення політичного впливу на людей тощо. Так, роман «Музей покинутих секретів» змальовує декілька поколінь сім’ї на фоні різного історичного, непростого, а, часом, страшного періоду: Другої світової війни, сталінської епохи, двотисячних років тощо.

Ще однією особливістю творчості О. Забужко є її спрямованість не тільки на читача вітчизняного, а й на «закордонного», тобто того, що, закономірно, не зовсім розуміє ті історичні тенденції та події, які відбувалися, безпосередньо, на території нашої країни. Тобто, певною мірою, письменниця, змогла відкрити світу Україну в дещо іншому ракурсі, не баченому ним раніше.

Оксана Забужко як громадський діяч

Авторка, зростаючи у своїй родині, зрозуміла раз і назавжди, що письменники не можуть стояти осторонь соціально-політичного життя, тож має досить активну громадську позицію.

У період з 1995-го до 2010-го року вона обіймає посаду віце-президента ПЕН.

У 2004 році, відчуваючи, що наближається переломний момент, який потягне за собою зміни у народній свідомості і, відповідно, протести, О. Забужко пише статтю за назвою «Українська Солідарність». Зображене у цьому тексті дійсно невдовзі збулося, у зв’язку з чим, письменниця отримала прізвисько «Помаранчева Кассандра». Її неодноразово запрошували приєднатися до політичних партій, проте вона завжди відмовляється.

У 2018 році авторка підписала петицію із закликом до звільнення Олега Сенцова.

Поетичні твори Оксани Стефанівни покладені на музику неодноразово. ЇЇ прозові твори стали виставами, які можна побачити у величезній кількості театрів.

А ще авторка отримала низку зарубіжних та вітчизняних літературних премій. В Україні це: «Книжка року-2008» за твір «Notre Dame d’Ukraine», ця ж премія у 2010 році за книгу «Музей покинутих секретів», а також Національна премія України імені Тараса Шевченка, яку письменниця отримала у 2019 році.

Також з 2012 року О. Забужко — «Золотий письменник України».