Олівер Сакс з’явився на світ у лондонській родині медиків: хірурга та терапевта, у 1933 році. Тому зовсім не дивним є те, що він пішов шляхом своїх батьків і став лікарем-неврологом.
Перший практичний досвід у цій сфері він почав отримувати у віці 22 років, працюючи за спеціальністю у Нью-Йорку. З набуттям нових знань і вивчаючи різноманітні випадки у своїй медичній практиці, лікар Сакс піднімається щабель за щаблем у своїй галузі. І, врешті-решт, із 2007 року він займає посаду професора неврології та психіатрії в Колумбійському університеті Медичного центру.
Це все відбулося не просто так. Бо Олівер Сакс зарекомендував себе хорошим спеціалістом ще у молодому віці.
У 1966 році він працював у лікарні в Бронксі. Там медик зустрівся із проблемою — пацієнтами, що не могли поворухнутися. Говорять, що ці люди виглядали просто, як живі статуї. Допомогти їм, встановити правильний діагноз і назначити правильне лікування не вдавалося багато років. Деякі пацієнти знаходилися у такому стані буквально десятиліттями. Лікар Сакс їм допоміг. Він встановив, що ці люди пройшли через пандемію летаргічного енцефаліту. У народі цю недугу називають просто сонною хворобою. Вона була поширена у всьому світі із 1916 року. Ця розповсюдженість тривала цілих 11 років. Олівер Сакс вирішує піти на ризик і використовує для лікування хворих препарат, який був ще в розробці — L-допа. І диво сталося — хворі довгий період люди повернулися до звичайного життя. Ця подія настільки вразила самого лікаря, що вилилися у літературний твір — «Пробудження» («Awakenings»). Згодом він ліг в основу фільму, знятого режисером Пенні Маршалом. Назву вирішили залишити оригінальну. Цей фільм був номінований на «Оскар» як найкращий фільм року, за найкращу головну роль (власне лікаря зіграв Роберт де Ніро) та за найкращий сценарій.
Олівер Сакс бачив щодня людей, які жили із важкими хворобами: синдромом Туретте, аутизмом, епілепсією, синдромом фантомної кінцівки, шизофренією, хворобою Альцгеймера. Саме про цих людей і їхнє оточення і були написані твори: «Людина, яка сприйняла дружину за капелюх» та «Антрополог на Марсі».
Його цікавили різні генетичні відхилення. Він цікавився глухонімими пацієнтами та їхнім сприйняттям світу. Для цього навіть вивчив мову жестів. Також він вивчав дальтонізм, який мали всі мешканці одного острова і описав свої спостереження у творі «The Island of the Colorblind».
Також свій професійний досвід він виклав у творі «Мігрень» (1970 р.).
Одного разу сталося так, що він опинився з іншого боку в лікарняній палаті — з боку пацієнта. Після нещасного випадку лікар Сакс деякий час не міг оволодіти своїми нижніми кінцівками. Про свої переживання у цьому стані він написав у 1984 році у книзі «Нога як точка опори».
Сакс — людина досить різностороння. В коло його інтересів входить не тільки медицина і література. Його відношення до музики відображене у книзі: «Музикофілія: казки про музику та мозок».
Як відомо, лікарі теж люди і теж хворіють. Не винятком став і Сакс. Зір його досить поганий — він майже наполовину не бачить. До того ж хворіє на досить рідкісну хворобу — прозопагнозію. Суть цієї недуги полягає в тому, що хворий не розпізнає облич. Варто зазначити, що інші частини тіла та речі бачить досить чітко.
Навіть при таких прикрих діагнозах, Олівер Сакс не припиняє працювати і як лікар, і як письменник.
Його роботи часто можна зустріти в «New York Review of Books». Також він постійно друкується у різноманітних медичних виданнях. У «The New York Times» його було названо "поетом- лауреатом медицини", а в 2002 році нагороджено премією Льюїса Томаса. Також Олівер Сакс є почесним членом Американської академії мистецтв і літератури та Американської академії наук і мистецтв, нагороджений почесними ступенями Оксфордського університету, Каролінського інституту, університету Джорджтауна, Барда та інших.
Світові відомий факт катування в’язнів у Гуантанамо. Проводилися вони військовими лікарями. У березні 2006 року цивільними лікарями було написано лист, у якому вони виражали своє обурення і протестували проти такого свавілля. Сакс був одним із 263 медичних працівників, які його підписали.