You are here

Валер’ян Підмогильний

Рейтинг: 
3
День народження: 
Лютий 2, 1901
Дата смерті: 
Листопад 3, 1937

Валер’ян Петрович Підмогильний з’явився на світ у звичайній родині із села, з дуже скромними достатками. Сталася ця подія в с. Чаплі, що на Дніпропетровщині. Дата народження Валер’яна Підмогильного — 2 лютого 1901 року.

У дев’ятирічному віці хлопець почав навчатися. Віддали його до Першого катеринославського реального училища. Закінчив він його через 8-річний період навчання. І отримав диплом особливого зразка, оскільки навчання давалося йому легко і відносився він до нього відповідально та старанно. Далі юнак вступив в Катеринославський університет. Навчання його було перерване неодноразово, оскільки матеріальне становище сім’ї Підмогильних було геть поганим. Тож ні математичний, ні юридичний факультет Валер’янові так і не вдалося закінчити.

Літературна діяльність молодого Підмогильного почалася досить рано. Ще із часів шкільної парти його твори вже друкувалися. Підписані вони були псевдонімом — Лорд Лістер. У їхній школі виходив журнал. Саме туди й були вперше вміщені оповідання Валер’яна, що носили пригодницький характер. В шістнадцятирічному віці хлопець написав оповідання «Важке питання». Ще через два роки катеринославський збірник «Січ» вмістив його твори «Ваня» й «Старець».

Дев’ятнадцятирічний Валер’ян вже видав перший збірник оповідань.

Час від часу чоловік не писав, приділяючи багато уваги та часу роботі: працював вчителем, а також не в одному видавництві.

Київський та Ворзельський періоди життя та творчості

У 1921-му році Валер’ян переїздить в м. Київ. Там він отримав посаду бібліографа в Книжковій палаті. Два наступні роки, в які був голод, чоловік мешкає в м. Ворзель, де йому було легше вижити. Тут він став викладачем української мови та політосвіти трудової школи. Саме в цьому місті він знайшов собі наречену, а згодом і дружину — Катрю Червінську, яка була дочкою місцевого батюшки. Вона була театральною актрисою. Важкі часи голоду були описані автором в оповіданні під назвою «Син».

Згодом молоде подружжя оселяється в Києві. У 1922-му році Валер’ян Підмогильний видає друком книгу оповідань «В епідемічному бараці». Чоловік стає органічною частиною літературно-мистецької спільноти. Він увійшов до «Аспису» (асоціації письменників, що була нещодавно перед цим створена). З цієї організації через певний проміжок часу від’єдналася частина авторів, які утворили нове об’єднання за назвою «Ланка». Згодом назву організації було змінено на «Марс». Сюди входили й В. Підмогильний, і Т. Осьмачка, й Іван Багряний, а також ще кілька письменників.

В журналі «Нова Україна», що виходив друком у Празі, були надруковані кілька новел Підмогильного та одне оповідання — «Іван Босий». Саме ці твори фігуруватимуть доказами контрреволюційних дій письменника пізніше.

У 1924-му році видрукувана книга «Військовий літун». Через чотири роки потому — чи не найвідоміший твір автора — роман «Місто».

Видавництво «Книгоспілка» стало місцем роботи Валер’яна Підмогильного. Він працював на посаді редактора тут, а потім у журналі «Життя й революція». Його твори на той період виходять друком в літературних збірках, а також різних періодичних виданнях.

Також Валер’ян Підмогильний писав та друкував літературознавчі статті та рецензії про творчу діяльність Максима Рильського, Івана Нечуя-Левицького і т. д.

У 1930-му році виходить друком російськомовний варіант роману «Місто». Але настрої серед представників літературно-мистецького життя все гіршали, напруження зростало. Валер’яна Підмогильного «прибирають» зі складу редакційної колегії жур. «Життя й революція». Твори практично перестають друкувати.

Харківський період життя та творчості

У 1932-му році Валер’ян Підмогильний переїздить у м. Харків. Певно, він вважав, що там відкриється інша можливість стосовно друку творчих потуг автора. Крім того, чоловік активно займався перекладацькою діяльністю. Його авторитет в цьому плані все зростав. В новому місті чоловік без проблем влаштувався працювати до видавництва «ЛіМ», а ще через невеликий проміжок часу стає консультантом з іноземної літератури видавництва «Рух». Проте видавати твори легше не стало. За чотири роки вийшло видрукувати тільки оповідання «З життя будинку».
Зважаючи на це, літератор більше починає працювати в перекладацькій царині. Працює він дуже плідно. Перекладає твори Д. Дідро, К. А. Гельвеція, О. де Бальзака, А. Франса.

8 грудня 1934-го року Валер’яна Підмогильного арештували, звинувативши в приналежності до терористичного угрупування, що ніби-то планувало вчинити замах на партійне керівництво.
Чоловіка жорстоко допитували, проте він й надалі твердо заявляв, що ні до чого подібного не має й ніколи не мав ніякої причетності.

Не зважаючи на це, 11 січня 1935-го року був написаний протокол, в якому зазначено, що письменник зізнався в приналежності до когорти літераторів, які мали в планах скоєння терору.
Наприкінці березня того ж року суд присудив Валер’янові Підмогильному десятирічний термін ув’язнення. Його було відправлено в концтабір на Соловецьких островах.

Умови життя в цьому місці були жахливими, проте навіть в ізоляторі письменник не перестає творити. Також він листується з дружиною. З нею він ділиться творчими планами та згадує вже написане. До наших днів збереглося два з половиною десятки листів до неї.

На початку листопада 1937-го року до двадцятиріччя від Жовтневої революції «режим» змінює ув’язнення письменника на розстріл. Вирок був виконаний 3 листопада 1937 року. Того дня було розстріляно не тільки Валер’яна Підмогильного, а й М. Зерова, Л. Курбаса, М. Куліша та ще тисячу політичних в’язнів. Реабілітувати письменника вдалося аж у 1956-му році.

Книжки оцінені користувачами