Дане оповідання являє собою «наукову працю», «дослідження» «вимерлої» нації (о, скільки лапок вийшло), що є нічим іншим, як сатирою на… можна зрозуміти на кого. ;) Чухраїнці отримали таку назву, бо забагато чухались (вже не знаю, чи ставити й тут лапки). :) Автор розглянув основні національні риси чухраїнців, а саме: 1. Якби ж знаття? 2. Забув. 3. Спізнивсь. 4. Якось то воно буде! 5. Я так і знав. Розглянуто ці риси було на прикладах з життя - для того, щоб всьому загалу було зрозуміліше. Але сатира ця добра, бо інакшого від Вишні можна не чекати, та обнадійлива.