І не знаю з чого почати. Дочитавши дану новелу, я немов би став свідком трагедії про яку всім також відомо і казати щось не хочеться, і здається, що слова взагалі будуть зайвими.

Відчувається і жаль, і сум, і сором.

Людині, яка натерпілася від несправедливості, людині скривдженій і приниженій важко втриматися «в рамках» при досягненні щонайменшого успіху у боротьбі за своє право. За адекватною стартовою дією може слідувати протилежна, а за нею ще і ще… Зупинитись так важко, сп’яніння кволої душі не дає розуму взяти гору і поставлена колись мета вже забута, бо кортить вже іншого – помсти! Такий шлях приведе до цілком прогнозованого провалу. А після: і жаль, і сум, і сором.