Ця книга повинна стояти на книжкові полиці у кожній українській сім'ї, разом із Біблією та Кобзарем. Можливо, вона не є шедевром художньої прози, вона може не сподобатися, з нею можна не погоджуватися. Але прочитати і зберігати її - обов'язок. Роман виствітлює дуже важливий проміжок історії незалежної України, причому тут усе бачиш із середини, стаєш свідком тих життєвоважливих для нашої Батьківщини подій. Іноді авторка занадто різка, занадто радикальна, занадто непримиренна. Але розумієш, що по-іншому ця книга і не написалася б. Іноді роман тисне своєю песимістичністю, безвихіддю, але знову ж таки приходить усвідомлення, що це - данина тому часові.
Крім того, тільки Ліна Костенко могла так глибоко і мудро зобразити людські стосунки. Хоч головний герой - чоловік, все одно за ним відчувається жіноча рука. Рука, яка однаково майстерно змалювала розвиток незалежної України та стосунки звичайної української сім'ї.