Є видання, які є книгою-закликом, книгою-заповітом. Такою є збірка «Борітеся – поборете. Поетика Революції», що упорядкувала Ольга Уліщенко минулого року. Видання вміщує лірику різних поетів із різних поколінь, проте об’єднує вірші лейтмотив «Борітеся – поборете!».
Шевченкові слова стали визначальними в українській історії: вони надихали боротися і відстоювати свободу. Із гаслом «Борітеся – поборете!» Тарас Шевченко звертався до народу звільнитись від московського ярма, із цими словами Іван Багряний видавав памфлети проти тоталітарної системи, цей заклик у часи Революції Гідності декламував Сергій Нігоян.
Тарас Шевченко своєю творчістю стверджував: «Я на сторожі коло їх поставлю Слово». Недаремно заголовок збірки «Борітеся – поборете!» є інтертекстуальним: Кобзареві слова підкреслюють необхідність бути на сторожі національної свідомості. Робота над книгою розпочалась після виру трагічних подій у лютому 2014 року, і на хвилі Майдану стала не просто збірником, а ідейним натхненником, революційною поетикою. Юлія Орлова, генеральний директор видавництва «Віват», де була надрукована книга, зазначає: «Загроза встановлення тоталітарного режиму завжди поруч, і тільки самі люди можуть протистояти цьому. Завдання кожної із наших книг – аби люди навчились думати».
Поезії із трьох різних сторіч доповнюють одна одну і створюють історичну панораму життя українського народу. Настрій у віршів різний: то піднесений, то меланхолічний, однак лірика пронизана вірою в перемогу. Відхилення від історичної хронології сприяє тому, що читач шукає спільні причинно-наслідкові зв’язки різних явищ і подій.
Відкриває збірку вірш Івана Франка «Гімн», один із кращих зразків революційно-патріотичної поезії. Наскрізним є образ «вічного революціонера», який бореться з неволею і «словом сильним, мов трубою, / міліони зве з собою». Урочисто-піднесений настрій, енергійний ритм, глибока ідея сприяли тому, що вірш став своєрідною одою бунтівного духу. І вже кілька століть не втрачає своєї актуальності: служить дороговказом і наставником боротьби за справедливість. На тлі революційних подій Майдану цю поезію неодноразово зачитували, і вона піднімала дух, вселяла віру у власні сили. Проаналізувавши збірку, розуміємо, що чи не в кожному вірші наявний образ «вічного революціонера».
На сторінках збірки звучать звернення 19-и українських поетів. Композиційно книгу можна розділити на творчі доробки видатних класиків українського слова (вірші Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки), поетів «Розстріляного відродження» (Євген Плужник, Павло Тичина, Олександр Олесь, Олена Теліга, Олег Ольжич), шістдесятників (Василь Стус, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Борис Олійник, Іван Драч, Олесь Гончар) та сучасників (Катріна Хаддад, Андрій Любка, Віктор Бойко, Василь Герасим’юк, Дмитро Лазуткін).
Кожен із цих імен – яскрава зірка на зоресхилі української творчості. Класики із минулих поколінь неначе передають естафету наступним, які, в свою чергу, гідно борються і перемагають. Кредом Івана Франка були слова «Лиш боротись – значить жить». Девізом Лесі Українки були слова «Тільки в боротьбі життя і щастя». Павло Тичина підкреслював: «І буду боротись, і буду іти / в новії, нерабські, незнані світи». Олена Теліга зазначала: «Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя». Саме такі мотиви пронизують збірку, за жанровою приналежністю вірші – громадянська лірика. Аналізуючи вірші, розуміємо, що перелік таких українських митців не є вичерпним. На мою думку, в цій книзі не вистачає поезій Ліни Костенко, які гармонійно доповнили б збірку. Крім того, вірші супроводжуються світлинами із Майдану, що підкреслює актуальність ліричних мотивів.
Для збірки характерна еволюція духу. Мрійливо-романтичний настрій поезії Лесі Українки «Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила» доповнюється впевненістю у вірші Павла Тичини «Я утверждаюсь». Ця лірика і завершує збірку, переконливо стверджуючи, що народ – не знищити: «Я єсть народ, якого Правди сила / Ніким звойована ще не була». У вірші підкреслюється, що жити – значить самореалізуватись. На думку автора, жити – значить відстоювати свою громадянську позицію, боротись і досягати мети, а не залишатися осторонь. Рефрени та художні тропи лише підсилюють виразність головної думки. А ще цю поезію називають віршем-клятвою про безсмертя нашого народу, оскільки гордо звучить лейтмотив, що народ не здолати.
Проводячи паралелі з іншими книгами, робимо висновок, що ця збірка – далеко не єдине зібрання патріотичних поезій. Минулого року була також упорядкована книга «Євромайдан. Лірична хроніка». Але якщо ця збірка конкретизує події Майдану, то видання «Борітеся – поборете! Поетика Революції» є онтологією боротьби українського народу в цілому.
Як висновок, прочитати цю книгу, безумовно, варто. Вона допомагає зрозуміти, як революція надихає на створення поезії. Історія подається під іншим кутом: не через факти і твердження, а через образи і відчуття, світ сприймається через індивідуально-авторське начало ліричного героя.

Автор: Вікторія Кондрацька.