15 чоловік на скриню мерця. Йохохо і пляшечка рому!

"Острів скарбів" Стівенсона - це не просто книжка, це той самий вайб, який формує дитинство. Після неї кожна палиця стає шаблею, кожен горище - таємним сховищем, а кожна карта - шляхом до скарбів.

Джим Гокінс - хлопчина, якому пощастило опинитися там, де мріє кожна дитина: на справжньому піратському кораблі, з картою скарбів у кишені. Він не супергерой, він звичайний підліток, який раптом виявляється розумнішим за дорослих. Типова річ для казок.  А от Джон Сільвер - найкультовіший пірат літератури. Він одночасно лиходій і харизматична особа, ворог і друг. Саме через нього розумієш: світ не чорно-білий, люди геть не наявні і не настільки прості, якими здаються, а зло може мати свій привабливий і неперевершений шарм. В цьому творінні Стівенсон створив ДНК всіх піратських історій, що з'явилися пізніше. "Пірати Карибського моря", "Пітер Пен", "Одісея капітана Блада" - усі звідти. Папуга на плечі, дерев'яна нога, карта з хрестиком - це все народилося тут, на сторінках "Острова скарбів".

Це той випадок, коли класика ніколи не стане нудною і завжди житиме. Вона тримає в напрузі від першої сторінки, коли ніби чуєш постукування ціпка сліпого Пью і  не відпускає до команди капітана "Віддати швартові!", в момент, коли корабель вирушає додому.

"Острів скарбів" – це дійсно культова річ. Це той самий спогад дитинства, який хочеться зберегти і передати своїм дітям, аби вони теж відчули дух пригод і свіжий бриз океану.