Автор — Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач).

Дата створення — 1911-ий рік.

За літературним родом — драматичний твір.

За жанровим різновидом — драма-феєрія — у творі відбувається поєднання реального та фантастичного.

Притаманна наявність казкових образів-персонажів.

Художній напрям — модернізм (неоромантизм).

В «Лісовій пісні» оспівується краса природи Волинського краю. Саме Волинь — локація всіх подій у творі.

Тема «Лісова пісня» — змалювання людського світу та навколишнього світу природи, їхні гармонійні та суперечливі взаємини.

Ідея «Лісова пісня» — звеличення краси людських стосунків, прагнення до щастя, величної сили любові.

Головним конфліктом твору є протиставлення духовно-піднесених речей та матеріально-приземлених.

Головні дійові особи «Лісова пісня»
Персонажі твору умовно поділяються на 2 групи: селян та жителів лісу, поля тощо.

Перша група:
Лукаш — молодик, обранець Мавки.
Лев — Лукашів дядько. Образ чоловіка у творі символізує гармонійне єднання людей з природою.
Мати Лукаша.
Килина — молода жінка, з якою згодом одружиться Лукаш. Цей образ — символ бездуховності та обивательської обмеженості.

Друга група:
Мавка.
Лісовик — символ старості та розважливості.
Водяник.
Перелесник. Підходить із залицяннями до Мавки. Символізує молодість та волю.
Русалка.
Другорядними героями твору є різні казкові, фольклорні персонажі.

Проблематика «Лісова пісня»
Основою драматичного твору «Лісова пісня» є одвічна проблема взаємодії людей з природою.

Також порушені наступні проблеми:
боротьба добра зі злом;
проблема зради самого себе та близьких;
проблема кохання;
проблема змісту щастя.

Лісова пісня: історія створення
Драму-феєрію «Лісова пісня» авторка написала лишень за дванадцять липневих днів, перебуваючи в кавказькому місті Кутаїсі в 1911-му році. Леся Українка важко переживала розлуку з рідною країною. До того ж, відбулося загострення її хвороби. Ідея створення «Лісової пісні» сягала коренями згадок з дитинства.

Деякі образи з драми-феєрії мали реальних прототипів. До прикладу, Лев Скулинський насправді розповідав письменниці в далекі дитячі роки про Лісовика тощо. В основу твору лягли життєві реалії та їхнє незвичайне віддзеркалення у творах фольклору.

«Лісова пісня»: композиційна будова
Твір ділиться на пролог та три частини. Незвичність зовнішньої будови твору полягає в тому, що акти не поділені на яви, як зазвичай. Пролог є абсолютно автономною драматичною сценою та не має ніякого видимого зв’язку з сюжетом. Через нього авторка запрошує читачів до світу природи, де відбувається їхнє знайомство з незвичайними істотами, що живуть у волинських хащах та лісовому озері. З прологу стає ясно, що «водяний рід» вороже ставиться до людей.

Композиція:
Зав’язка — мелодією сопілки молодий хлопець Лукаш, сам того не знаючи, розбудив навесні Мавку, яка проспала, як і має бути, всю зиму.

Розвиток дії — протиставлення Килини (практичної, приземленої жінки) та Мавки (уособлює любов та красу).
Кульмінація — Мавка провалилася в підземне царство «Того, що в скалі сидить». Лукаш спершу перетворюється на звіра, а потім вертається до звичної подоби. Килина закляттям перетворює Мавку у вербу та намагається її зрубати, та Перелесник (дух полум’я) рятує її, підпаливши. В пожежі згоріла не лише вона, а й хата та все майно Лукаша з Килиною.

Розв’язка — Килина та діти повертаються до села. Мавка проголошує монолог «О, не журися за тіло…», Лукаш замерз.

«Лісова пісня»: сюжет
I дія.
Події відбуваються в старезному предковічному волинському лісі. Недалеко від дуба, що росте посеред широкої лісової галявини, збираються ставити хату дядько Лев та його племінник Лукаш. Мавка прокинулася від мелодії сопілки (грав Лукаш). Хлопець хотів точити березовий сік, але Мавка не дає йому, захищаючи свою сестру — березу, бо її сік є не чим іншим, як її кров’ю. Лукаш з Мавкою закохалися. Вперше цілуються. Хлопець розказує, що мати надумала на осінь його одружити. Мавці стає дуже сумно.

II дія.
Літо майже скінчилося. Мати з докором звертається до Лукаша, мовляв, він тільки й займається грою на сопілці, нічого не роблячи в господі. До подвір’я входить Мавка. Мати говорить їй, що не годиться дівці впадати за парубками, проте лісова красуня зовсім не розуміє чому так. Лукашева мати сказала, що Мавка — відьма, та за неї заступився дядько Лев.

Давши серп Мавці, мати посилає її жати в поле. Та лісова царівна не може виконати цю роботу, бо з-поміж колосків до неї з’явилася та вийшла Русалка Польова з благанням не відбирати в неї її краси. Мавка, аби виправдатися перед людьми, спеціально порізалася лезом серпа. На поле прийшли мати та молодиця Килина. Її полаяли за нежате жито. Прийшов Лукаш та жне разом з Килиною, потім проводить її додому.
Мавка дуже засмучується. Стоячи на березі озера, звертається до Лісовика з проханням перетворити її на ту ж, що була. Він вдягає її в багряницю зі срібним серпанком. Цієї ж миті прилітає Перелесник. Він кружляє з Мавкою в шаленому танці. Далі відбувається поява страшного Марища із-під землі. Воно намагається вмовити Мавку вирушити з ним до далекого краю, в якому немає навіть шелесту дерев та рослин, тож ніщо більше не зможе навіяти їй мрій. Приходить Лукаш. Говорить блідій Мавці, що вона страшна й питається: «Чого тобі від мене треба?»

Лукаш говорить матері, аби пекла хліб, бо на другий день засилатиме старостів до Килини. Мавка все почула. Красуня зірвала своє вбрання-багряницю та звертається до Марища з проханням перемістити її в його темне царство.

III дія.
Осінь. Хмарно. Ніч. Під Лукашевою хатою видніється Мавка. Вийшовши з лісу, Лісовик здивувався, що вона тут, а не з «Тим, хто в скалі сидить». Мавка пояснює, що йому вдалося вирятувати її, за допомогою свого злочину, коли він перетворив Лукаша в вовка. Коли вона почула, як виє вовк, проснулася й чарівними словами порятувала Лукаша — він знову обернувся в людину.

Мати з докорами говорить Килині, що вона занадто довго не прокидається та погано господарює. Килина йде надвір та бачить Мавку, питає для чого вона з’явилася. Та мовила: «Милуюся вашим щастям». Килина відказує: «А щоб ти стояла у чуді та диві». Після цих слів Мавка стає вербою. З-поміж дерев йде Лукаш.
Дружина почала на нього сваритися, говорячи, що він п’яниця. Він питає про дуба, якого не стало, а Килина відказує, що вона була змушена його продати, аби було що їсти. З хати вибігла мати та зраділа появі сина, розказує, що їй тяжко живеться з тією «відьмою» — невісткою.

Лукаш у відповідь говорить матері, що, певно, така вже її доля — бути свекрухою відьми — коли не однієї, то іншої. Прийшов хлопчина, тримав сопілку, що зробив з верби, яка була Мавкою. Лукаш грає на сопілці.
Почувши Мавчин голос, що з неї лунав, зронив інструмент додолу. Запитує Килину про вербу. Вона говорить, аби він її зрубав. Вдаривши перший раз сокирою, він спинився, та жінка забрала в нього інструмент та майже вдарила дерево, коли миттю у вигляді метеору-вогню з небес примчав Перелесник та сховав вербу у своїх обіймах. Спалахнуло полум’я. Добравшись спершу до верхніх гілок, вогонь дістався хати. Мати з Килиною намагаються врятувати майно й носять його разом зі Злиднями.

Килина говорить чоловікові, що вони мають вертатися до села, та він не дає згоди. Килина пішла.
З’являється Мавка, яка виглядає легкою та прозорою. Вона нахиляється над коханим. Жодні звинувачення в його бік не злетіли з її вуст.

Закінчує твір ремарка, яка виглядає віршем у прозі. (Лукаш грає, на зміну тьмяного зимового дня приходить ясна весняна ніч, до Мавки вертається давня краса, Лукаш кинувся до неї, закохана пара огорнена білим цвітом. Цвіт стає заметіллю. Після того, як все стихло, помітно Лукаша, що сидячи прихилився до дерева, його вуста — в щасливій усмішці, очі закриті, сиплеться сніг).

Чого навчає «Лісова пісня»?
Твір вчить любові до природи, закликає вивчати та розуміти її закони, поважати та берегти її багатства. В драмі природа є джерелом творчості й натхнення. Ще автор показує, як мистецтво здатне облагороджувати людей.

«Лісова пісня» аналіз до ЗНО, головне
Драма-феєрія;
Модернізм, а саме: неоромантизм
Пролог (початок весни) і 3 дії, які, відповідно, відбуваються в 3 пори року: ранню весну, кінець літньої пори та пізню осінь.

Змалювання світу людей та природи, їхні гармонійні та суперечливі стосунки.

Звеличення красивих людських стосунків, неабиякої сили любові.