Тема: зневага до війни, висвітлення її безглуздості та жорстокості по відношенню до людей. Возвеличення моральної сили людини, міцності духу та прагнення жити, незважаючи ні на що.

Ідея: заклик до взаємоповаги, взаєморозуміння між різними народами. Віра у те, що українська нація стане вільною та незалежною.

Жанр твору: повість.

Проблеми, порушені в тексті:

• влада і народ;
• війна та народ;
• гроші: всевладдя та непотрібність;
• людські цінності в надскладних ситуаціях;
• заперечення війни як необхідності.

Сюжет: перебіг, сюжетні лінії.

Все у творі «Поза межами болю» пов’язане з війною, адже персонажі — це семеро солдатів, які спромоглися втекти з-під варти. Голодні, бо не їли вже з десяток днів та вбрані в легкий одяг у зимовий час, вони, практично, не мають шансу вижити, але не втрачають надію. Щоправда, весь твір супроводжується стражданнями людей: вони марять, згадують своє минуле життя та людей, що залишилися вдома. Поступово автор розкриває нам характеристику образів: чому вони стали такими, як є, що сталося в їхньому житті до війни і як вона змінила їх самих та їхнє життя.

Головні герої. Певно, що автор не даремно наголошує на національності солдатів: 2 з них — серби, ще 2 — українці, а також угорець, австрієць та поляк. У боротьбі за своє життя вони знаходять дружбу і стає зрозуміло, що люди, які відрізняються за походженням, нацією можуть знаходити спільне, чудово взаємодіяти між собою та залишатися людьми.

Композиція:
ліричний відступ. Роздум автора про війну, про негатив, який вона несе, про скалічені людські долі, адже солдати, хоч і не з власної волі, але стали злочинцями, вбиваючи таких самих невинних по той бік барикади.

експозиція. Зображення «каравану» військових у полоні. Автор яскраво змалював негідне поводження з людьми, надзвичайну жорстокість конвоїрів.

зав’язка. Втеча семи чоловіків в нікуди.

кульмінація. Наближається ніч. Через те, що чоловіки погано одягнені, ночівля на снігу та морозі — стовідсоткова смерть. Дрова були знайдені, але не було чим їх розпалити. Єдине, що могло допомогти — одяг. Але роздягтися — це, знову ж таки, вірна смерть. Тому на думку втомлених людей приходить страшна, але справедлива ідея, яку було названо «танець смерті» — бігання круг вогнища до часу, поки хтось із них, знеможений, голодний більше тижня, замерзлий і виснажений до безтями, впаде. Так і зробили. Найбільш слабким виявився Бояні. З нього зняли одяг, яким розпалили вогнище. Чоловік від холоду відійшов у світи першим, але не останнім.

розвиток дії. Ще 5 смертей.

розв’язка. Приходить до тями на лікарняному ліжку той, хто вижив, один із семи — Оглядівський, що є прототипом автора О. Турянського, адже твір є автобіографічним і всі описані жахи літератор пережив насправді.