За родом літератури «Тіні забутих предків» відноситься до епосу.
За жанром літератури «Тіні забутих предків» є повістю.
Темою твору є відтворення побуту, близькості до світу природи, звичаїв та традицій гуцульської етнографічної групи, просякнутих міфологізмом, що безпосередньо впливав на світогляд місцевих жителів на зламі XVIII та XIX сторіч.
Ідея повісті «Тіні забутих предків» — возвеличення природи, чистих та щирих почуттів між двома людьми; зневага до існування, що має на меті виключно матеріальне насичення та задоволення плотських потреб.
Героями твору є: Марічка з роду Гутенюків та її родичі; Іван з роду Палійчуків та його родичі; Палагна — жінка Івана; Юра — мольфар, який мешкає по сусідству з Іваном та Палагною; міфічні істоти: мавка, щезник, чугайстир.
Композиційна будова повісті «Тіні забутих предків». Твір об’єднує в собі декілька епізодів, у яких автор, оповідаючи про життя та долю головних героїв, відкриває перед поглядом читача світ гуцульського життя, з його віруваннями та незвичайними традиційними уявленнями про навколишню дійсність, про природу, про магічні можливості людини тощо.
Автор змальовує події твору не через оповідь, а, здебільшого, через внутрішню реакцію на певні події головного героя — Івана. М. Коцюбинський виступає майстерним імпресіоністом, що мазок за мазком передає найрізноманітніші почуття чоловіка: від любові — до ненависті та збайдужіння.
З першого погляду М. Коцюбинський бере за основу сюжет традиційний, проте він використовує більш складні форми художньої умовності. Підхід до зображуваного є саме тим особливим у творі, що робить його неперевершеним, адже він полягає у незвичайному способі світосприйняття та змалюванні не менш незвичних героїв та образів, таких як мавка чи чугайстр.
Паралельно твір наповнений двома світами: зовнішнім, у якому присутні описи навколишнього світу в реалістичній манері та внутрішнім, що розкриває душевні хвилювання головного героя. Власне сама оповідь і ґрунтується на особистому внутрішньому конфлікті Івана, який читач, у свою чергу, при читанні сприймає, як оповідь автора. Це і є мистецтвом зображення в імпресіоністичній манері, яку письменник використовував повністю. До того ж М. Коцюбинський зумів виробити й власні імпресіоністичні зображальні засоби, як, наприклад, пейзажі у творі. Він насичений напівтонами та надзвичайною функціональністю світлотіней.
Проблеми твору «Тіні забутих предків»:

• гармонійного співіснування людини та природи;
• життя і смерті;
• сили справжньої любові;
• боротьби добра зі злом;
• вірності та невірності;
• роботи та обов’язків у людському житті;
• стосунків між батьками та дітьми;
• християнської віри та язичницьких звичаїв.

За стилем та художнім напрямом твір є модерністичним з імпресіоністичною манерою зображення.
До слова: Михайло Коцюбинський вирішив написати повість «Тіні забутих предків» після подорожі до гуцулів та певного часу проживання на їхніх землях. «Скелетом» твору став всесвітньо відомий сюжет про закохану пару, родини яких ворогували. Одним із творів, у яких використовується подібна фабула є «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра. А з боку міфологізму та поєднання воєдино життя природи з людським буттям науковці проводять паралелі з тором К. Гамсуна «Пан».