Анастасія Левкова "За Перекопом є земля"

Подивитися на Крим очима звичайного жителя- не так часто нам вдається це зробити, особливо, у нашому тривожному сьогоденні ми стаємо радше політичними аналітиками, або співпереживаємо. Однак, що як стати частиною діалогу з тим, для кого Крим- це дім, або з тим, у кого там пройшло усе дитинство? Ця книга саме про це.

Авторка книги переносить читача у спогади дівчини, котрою власне і є сама авторка. Разом з нею ми проходимо чи не увесь життєвий шлях: від дитинства та перших історій з дитячого садочку до тривоги за її щире перше кохання. Центральними постатями книги є Аліє-кримськотатарська дівчинка, котра спілкувалася лише своєю мовою та була вихідцем з культуральної родини, де досі зберігали традиції свого народу; Альона- українка з російським іменем, яка переїхала до Криму та сама авторка, котра вважала себе етнічною росіянкою, хоча згодом зрозуміла, що це не так. Не так важливо, де ти народився, якщо став українцем "по духу". Події книги починаються ще з історичних часів 20 століття та завершуються 2014 роком, є окремий розділ присвячений Майдану, та тому, як вже у подорослішавших дівчат змінюється уявлення світу та вони шкодують, що не змогли потрапити до Києва, оскільки відчувають, що мають бути там. Паралельно з цим у книзі є змальовування нейомвірних пейзажів Криму, який не хотів окупації. З цікавого варто відмітити, що у передмові значиться, що для повноти картини авторка додала інтерв'ю з тодішніми жителями півострова, оскільки саме провела крайні роки перед бойовими діями у подорожах по Криму. З мінусів хіба, що доволі затягнута частина про стосунки героїні та трохи хотілося б більше дізнатися саме про подальшу долю Аліє та інших кримчан, однак напевно варто пам'ятати, що читаємо історії з життя реальних людей, а не вигаданих персонажів, тому можливо продовження було б не раціональним. (Книга дуже приємно читається, однак, для додання щирості хотілося б побачити у виданні картинки, або листівки з Криму, бо все таки він на це заслуговує).

Отож, слухаючи відгуки від інших читачів, хтось казав, що ця книга його зламала і я розумію чому. Та вважаю, що вона обов'язкова для прочитання усім свідомим та просто тим, хто цікавиться історією від "першого обличчя". Вона покаже чому мова має значення та те, як важливо не забувати своє коріння. Ця історія була з моїх бажанок і я не пошкодувала, що приділила їй час, оскільки читається вона досить швидко, але так цікаво, бо, навіть назва має неабияке символічне значення.