Справжнє кубло гадів

Третя частина - це взагалі відрив від наших степових реалій. Марущак бере Гната і жбурляє його прямісінько в епіцентр знаменитого Венеціанського карнавалу 1791 року. Здавалося б, свято, маски, гондоли, романтика... Але ж ні, автор одразу шокує моторошною сценою. Уявіть собі: над прірвою по тонкому канату йде молода жінка. І вона взагалі не циркачка. Цей смертельний трюк - це таке специфічне місцеве правосуддя, публічне покарання. Якщо впаде - натовп просто розірве її на шматки або вона розіб'ється. Оцей контраст між розкішним святом і дикою, химерно узаконеною середньовічною жорстокістю просто виносить мозок. Будь-який дослідник історії права тут точно б схопився за голову від того, як вишукано обставлена страта.
І отут Гнату доводиться витискати зі свого козацького характерництва абсолютний максимум. Одне діло - сканувати «зором яструба» безкраїй степ чи відкрите море, де ворога видно як на долоні. А спробуй-но політати астральним дроном над містом, яке щільно забудоване, порізане вузькими каналами, де кожен другий носить маску, і де за тобою з усіх щілин спостерігає таємна поліція. Це вже не просто бойове фентезі, це якийсь містичний шпигунський трилер у європейських декораціях вісімнадцятого століття. Магія тут змушена адаптуватися до урбаністики.
Сама назва «У тіні змії» дуже класно відіграє. Венеція тут показана не як туристична листівка, а як справжнє кубло гадюк. Інтриги, отрути, політичні багатоходівки - класичний набір європейських розбірок того часу. Нашому хлопцю, який звик до прямого бою, доводиться різко вчитися читати між рядків і не довіряти взагалі нікому. Його дар допомагає бачити зверху, але найстрашніші речі в цьому місті творяться саме в тіні, куди жоден яструб не зазирне.
Знаєте, тут дуже круто відчувається оцей нерв епохи. 1791 рік, у Франції вже на повну палає революція, старий світ тріщить по швах, а венеціанські аристократи продовжують танцювати на карнавалі, поки навколо них стискається кільце. Марущак майстерно вплітає в цей соціальний та історичний злам нашу лінію, показуючи, що козацький хист і трохи степової містики можуть поламати гру навіть найхитрішим західним змовникам.

Коротше, книжка читається як дуже добротний детективний екшен з елементами магічного реалізму, де вигадка ідеально лягає на реальні історичні факти.