Багатий хлопець та інші історії

«Багатий хлопець» не про гроші. А про тишу, яка лунає після того, як останній келих спорожнів, світло згасло, всі розійшлися. Головний герой не карикатура на багатія, не повчальна фігура. Він здається впевненим у собі лише доти, доки не стикається зі справжнім. Фіцджеральд пише так, ніби розглядає своїх персонажів крізь скло — з ніжною відстороненістю. «Багатий хлопець» — це про людей, які отримали все, крім внутрішнього орієнтиру. І про тих, хто не має нічого, але зберігає рівновагу, бо не розучився дивитися на світ просто. Інші тексти збірки як різні відтінки одного настрою. У «Першому травні» Фіцджеральд дозволяє читачу побачити, як час іде всупереч очікуванням, як юність не завжди стає фундаментом майбутнього. «Нелегка переправа» — про нездатність відділити себе від чужих очікувань. «Деліримпл збивається зі шляху» — ніби глузливе запитання: що робити з чеснотою, коли вона нічого не приносить? «Чотири удари» і «Плавці» торкаються теми вибору, який робиться мовчки — і назавжди. А «Один цент на двох» — невелика, але точно вивірена історія про те, як багато може вмістити дрібниця. Ці оповідання не потребують драматичних розв’язок. Їхня сила — у деталях: в інтонаціях, у тому, що сказано між рядків. Це письмова втома людини, яка бачить ілюзії й не має сил з ними боротись. «Багатий хлопець та інші історії» — збірка про те, як важко бути собою у світі, що винагороджує роль.