Банк - окрема держава, а вбивство - корпоративний аудит

«Загадка 622 номера» Жоеля Діккера - це дуже цікавий і багато в чому особистий експеримент автора зі своєю власною ідентичністю та читацькими очікуваннями. Якщо у своїх попередніх хітах як-от «Правда про справу Гаррі Квеберта» Діккер експлуатував атмосферу американської глибинки, то тут він повертається додому, до Женеви та швейцарських Альп.
Замість класичного похмурого нуару чи кривавого трилера він конструює витончений, майже театральний детектив-головоломку, загорнутий в обгортку метаромана.

Діккер береться препарувати один із найзакритіших, найбільш міфологізованих інститутів світу - швейцарську приватну банківську систему. Приватний банк «Ебезнер» у романі працює як класична феодальна держава або закритий орден.
Тут розгортається блискучий соціологічний зріз конфлікту між «старими грошима» та «новою кров'ю». З одного боку - Макер Ебезнер, спадкоємець імперії, аристократ, якому влада і статус мають дістатися просто за правом прізвища, незважаючи на його кричущу некомпетентність. З іншого - Лев Левович, син простого емігранта, блискучий фінансист, який змушений пробивати головою скляну стелю класового снобізму. Діккер дуже точно ілюструє цю елітарну параною: у світі великих швейцарських грошей репутаційний скандал важить значно більше, ніж людське життя, а вбивство - це часто просто радикальний інструмент корпоративного аудиту.

Головний герой книги - сам письменник на ім'я Жоель Діккер. Він приїжджає в розкішний альпійський готель у Верб'є, щоб пережити смерть своєї найближчої людини - реального видавця Бернара де Фаллуа, якому і присвячена книга.
І тут текст набуває дуже цікавого психологічного виміру. Розслідування вбивства, яке сталося в готелі багато років тому і через яке кімнату 622 перейменували на «621 біс», стає для Жоеля своєрідною терапією. Він ховається в чужій кримінальній драмі, щоб не стикатися з власною порожнечею. Розплутуючи чужі таємниці разом із випадковою сусідкою по готелю Скарлетт, автор намагається повернути собі контроль над реальністю. Це робить детективну лінію не просто квестом, а психологічним щитом від горя.