Банки і трохи детективу

Прочитала цей роман на одному подиху, хоча деякі моменти мені не сподобалися через свою відвертість і натуралістичність. Артур Гейлі є майстром так званого виробничого роману, тож у «Міняйлах» він пише про життя банків із середини, причому до уваги беруться не стільки рядові працівники, скільки керівництво, заплутане в корупції та махінаціях, любовних пригодах та марнотратстві. На додачу до цього ще й сюжетна лінія із фальшивомонетниками, де не обійшлося без росіян. Власне детективних сюжетних ліній є декілька. Перша - про викрадення банківських грошей, радше - про шахрайство в банку, коли серед обвинувачених опинилася латиноамериканка, ще й одинока матір. Чи винна вона в цьому, хоча аргументи 50/50, зважаючи на її незаможність та походження? А тут ще один з працівників банку нібито бачив у цей день у приміщенні її колишнього чоловіка… Друга - викриття корупційних схем керівництвом банку. Третя - справа про підробку грошей. На додачу до цього - опис життя в тюрмі та місцевих порядків, куди поліція навіть не має наміру втручатися. 
Додам, що Гейлі, як ніколи, гарантує крутий екшн наприкінці роману, коли реально уявляєш собі супергероя у стилі Тома Круза з «Місії нездійсненної». І все це на тлі Америки 1970-х років, з її проблемами і здобутками, бідністю громадян з мігрантським минулим та розкішшю наближених до політичної верхівки. Крута книга, в якій Гейлі чітко поділяє персонажів на позитивних і негативних і пробачає першим їхні гріхи, зокрема подружню зраду з боку Алекса, дружина якого перебуває в клініці для психічно хворих. Здається, Алекс аж надто позитивний, як і його подружка Марго, яка не лише чудовий юрист, але й людина, як і її сестра, що працює в банку та вміє вірити людям, проти яких усіх карти.