Бавдоліно

Еко створює середньовічну пригоду, де вигадка — головний двигун цивілізації, а міф — єдина форма правди. Головний герой — селянський хлопець, який зумів обманути саму історію. Його брехня настільки переконлива, що вона породжує міста, релігії, імперії. Усе, чого він торкається, перетворюється на легенду. У цьому парадоксі — серце роману. Людина створює світ не за допомогою істини, а через історії, у які готова повірити. Еко будує текст з хронік, листів, вигадок, цитат і псевдосвідчень. Його проза густо насичена середньовічними деталями. Цей роман — не просто реконструкція епохи Фрідріха Барбаросси, тут факт і фантазія міняються місцями щомиті. «Бавдоліно» — текст про людську здатність вигадувати світ, щоб витримати хаос. «Бавдоліно» — це не історичний роман, а міф про те, як людина конструює реальність, озброївшись лише фантазією й відвагою брехуна.