Belle Époque

«Експрес до Ґаліції» Богдана Коломійчука - це перше знайомство з комісаром Адамом Вістовичем. Надворі весна 1906 року, золоті часи Австро-Угорщини. Але автор не дає довго насолоджуватися кавою з круасанами. Він швидко і досить жорстко показує: весь цей красивий фасад європейських курортів - просто ширма. За нею розвідки вже потихеньку готують майбутню світову м'ясорубку.

Географія в книзі шикарна, але оманлива. Спокійний Берн, елітні клініки Бадена, красива Венеція... А під усім цим гламуром киплять тіньові ігри спецслужб. Зі швейцарської психушки зникає якийсь мутний російський пацієнт, в Італії гине непомітний перекладач. Здавалося б, який тут зв'язок? Але насправді це все ланки одного дуже холодного і прорахованого плану.
І тут Вістович виходить за звичні рамки. Коли на нього виходить шеф австрійської розвідки і пропонує співпрацю, комісару доводиться відкласти вбік кримінальний кодекс. Він перетворюється на гравця тіньового фронту, де закони взагалі не писані. Дуже круто показана ця різниця: логіка копа (знайти докази і посадити) стикається з логікою розвідника (тихо перехопити інфу, ліквідувати загрозу і замести сліди). А вам який підхід ближчий?

Але найцікавіше, куди врешті-решт ведуть усі ці заплутані європейські сліди. А ведуть вони прямісінько додому - до Львова (тодішнього Лемберга).
Коломійчук просто розбиває вщент стереотип про те, що Галичина була якоюсь сонною провінцією імперії. У книзі Львів 1906 року - це оголений нерв, прикордонна зона, де лобом у лоб стикаються інтереси Австро-Угорщини та Росії. Місто просто кишить іноземними агентами, подвійними шпигунами, контрабандистами та радикалами всіх мастей. Автор дуже переконливо доводить, що долі великих альянсів часто вирішувалися не в пафосних кабінетах Відня чи Петербурга, а саме тут, у вузьких львівських двориках і на залізничних перонах.