Будь-яка трагедія потребує осмислення та рефлексії: чому це сталося, як таке стало можливим, які події передували та призвели до таких наслідків? Про Другу світову написано чимало книг – документалістика і художня, від очевидців або сучасників. Але щоразу читаєш такі книги всеодно дізнаєшся нову грань історії.

Даний роман про те, як поступово, крок за кроком, починаючи з моменту зародження нацизму та приходу до влади Гітлера, винищувалися ті, у кому текла неарійська кров. В деталях на прикладі однієї сім’ї, із залученням фактів про фанатизм нацистів наукою євгенікою, про «Ніч довгих ножів», «Кришталеву ніч», Нюрнберзькі закони, Олімпіаду в Берліні в 1936р. Скажу, досить органічно автору вдалося воєдино поєднати художню вигадку із реальними подіями, що передували новій світовій війні, залучивши ще й автобіографічні факти його родини.

Попри те, що книга на тему, якою я цікавлюся, для мене вона важлива в плані материнської лінії. Любити дітей однаково, але по-різно, якими будуть плоди виховання, і як від цього впливу складуться долі дітей. Два брати, два характери, дві особистості, але різна кров, одна сім’я, одна мета.

Чудова історія про відданість та зраду, про любов та ненависть, про егоїзм та альтруїзм... І начебто таких історій багато, та все ж вона інша серед історій про те, як залишатися Людиною в нелюдських умовах. Елтон дуже обережно, не маніпулюючи почуттями читачів, дає змогу самим оцінити особистість кожного героя, із їх помилками та вадами. Що важливіше інстинкт виживання чи все ж таки людяність?  Є над чим подумати. Та що обере читач опинившись у кризовій ситуації.