Бізнес-план

Це та казка, з якої ми всі виросли, як із дідової свитки. «Солом’яний бичок» - це вам не якийсь там «Гаррі Поттер», це наш рідний, український сюрреалізм із запахом диму і смоли.
Згадуєш сюжет і думаєш: ну це ж геніально! Дід не мав зброї, не мав сили, не мав грошей. Що він зробив? Він увімкнув кмітливість. Зліпив бичка з мотлоху: соломи і паличок, обмазав смолою і все, пастка на дурнів готова. Це ж чисто наша тема: зробити цукерку з г**** і вирішити всі проблеми.
Мене завжди смішило, як легко ведмідь, вовк і лисиця ведуться на цю «приманку». Вони бачать щось маленьке, слабке і думають: «О, зараз я це з’їм». А в результаті: «в’язну в зубах, в’язну в боках». Це шикарний урок: не все те здобич, що не тікає. Іноді те, що здається слабким, може стати твоєю пасткою.
До того ж дід не вбиває звірів. Він їх монетизує. Це ж готовий посібник із переговорів! Хочеш жити? Неси мед, неси овець, неси качок. Він розрулив ситуацію без жодного пострілу, просто на інтелекті і хиттрощах. Звірі живі, хоча й перелякані, дід із бабою - багаті. 

Ця книжечка дуже затишна. Вона про те, що зло можна перемогти не агресією, а розумом. Вона про прощення, бо звірів же відпустили і про те, що навіть у найтемнішому лісі можна вижити, якщо в тебе є вірний солом’яний друг і трохи смоли.
Читаєш зараз і так тепло на душі стає. Ніби знову сидиш малим, ноги в теплих шкарпетках, а бабуся розказує: «А бичок-третячок...» і ти віриш, що все буде добре, що зло прилипне до смоли, а ми залишимося з медом і калачами. Найдобріша і «найлипкіша» казка дитинства і суцільна ностальгія.