Бог-Імператор Дюни

Аракісом тепер править Лето Другий, істота, яка вийшла за межі людської форми. Він — не монстр і не спаситель. Радше наслідок спроби утримати людство від само­знищення. Герберт подає владу Лето як особисту в’язницю. Бог-Імператор живе у тілі, яке не знає спокою. Абсолютний володар постає найбільш обмеженим серед усіх — і це задає тон роману. У “Бог-Імператорі Дюни” мало руху. Діалоги — довгі, майже філософські. Світ Дюни став складнішим, ніби усі намагаються не порушити рівновагу. Герберт досліджує саму ідею довготривалого плану. Чи може хто-небудь бачити настільки далеке майбутнє, щоб пожертвувати теперішнім? І чи лишається щось від особистості, коли вона перетворюється на інструмент історії? “Бог-Імператор Дюни” — це роман про відповідальність, що з’їдає носія. Герберт показує владу як тягар.