Борчиня за волю

Творчість Олени Теліги сповнена патріотизму і боротьби. Це так звана «чинна» поезія: боротися треба «до самого чину» за відродження України та її свободу. У поезії «Сучасникам» поетка пише: «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» Тут яскраво простежується протиставлення пасивності й активності, спокою та руху, пристосуванства і боротьби, апатії й боротьби. Авторка закликає сховати свій біль й ламати раптовий порив. Для неї головним є союз непоєднуваного: щастя і болю, душі і тіла, вона купає свою душу у холодній зливі. Тож боротьба за волю неможлива без сполуки, хай і нетривалої, несполучуваного. І ця діалектична єдність робить поетесу та її прибічників сильнішою і впевненішою у своїй боротьбі. 
Як на мене, вірші Олени Теліги є більш войовничими від поезії Олега Ольжича. Вона пише з більшою затятістю, ніж Леся Українка. Це щось схоже на революційну поезію, на заклики боротися до останнього подиху, до останньої краплі крові.