"Пригоди Олівера Твіста" або спроба Чарльза Діккенса пробудити совість людства.

Вічна класика літератури, мудра, щира, добра і трішки наївна. І щоразу читаючи, цікаво розглядати наскільки літературний класичний твір залишається актуальними і до нині.

Оповідаючи читачам історію життя Олівера Твіста, Діккенс розгортає, як в переважній більшості в літературних творах класиків, широку панораму дна суспільства. Письменник ставить питання міри добра в кожній людині та її ставлення до дітей-сиріт, найбільш незахищеної категорії дітей.

Головний персонаж, Олівер Твіст був саме такою дитиною - сиротою, що залишився без батьківської опіки і любові, і ніхто не зміг по-справжньому замінити йому батьків у плані доброго й людяного ставлення. Більше того, ніхто не збирався створювати йому комфортних життєвих умов і обставин. Тому випадком долі він опинився у середовищі злодіїв та злочинців.

Питання актуальності даного твору неоднозначне. З одного боку, він дійсно актуальний, адже життя сиріт завжди було, є і, найімовірніше, буде складним. З іншого боку, суспільство і людство в цілому дану проблему прекрасно розуміють. Світ розвивається, у тому ж числі у напрямку створення гідних умов у притулках, прийомних сім'ях та прихильному до дітей ставленні, хоча й прекрасно розуміємо: батьківської любові та туботи ніхто й ніщо не замінить.

І ймовірність того, що в сучасному світі дитину будуть залучати до якихось робіт або змушувати незаконно працювати набагато нижча, ніж у часи, описані Діккенсом. Втім, така вірогідність все одно зберігається. Дітей-сиріт і сьогодні продовжують експлуатувати... А сучасні автори перейнявши естафету у класиків, продовжують пробуджувати совість людства, описуючи знедолених дітей-сиріт, але вже задіяних у сексуальному рабстві, згадати лишень "Маленьке життя" Г.Янаґігари.

Хотілося, щоб такі твори, а їх дуже й дуже багато ("Олівер Твіст" вважається першим романом в літературі, де головнихй герой - сирота) втрачали свою актуальність. Щоб їх просто читали, як твори з минулого, не аналізуючи і не порівнюючи із дійсністю сьогодення. Але на жаль, так не буває...