Чорний кіт

Едгар По відомий своїм тяжінням до психологічного мороку.  У невеликому за обсягом тексту відображається поступова деградація особистості. «Чорний кіт» — це розгорнутий портрет внутрішнього краху.  Оповідач — не злодій у класичному сенсі. Убивство кота — акт не демонічний. У ньому — слабкість, а не сила. Страх, а не лють. Цікаво, що містичний елемент — другий кіт, примара чи, можливо, галюцинація — не пояснюється прямо. По залишає простір для сумніву, а в сумніві й зароджується справжній жах. Кіт — це тінь провини, яка рано чи пізно проривається на поверхню, якою б товстою не була стіна.