Мій наступний ретродетектив має таємничу та інтригуючу назву «Чорний манускрипт». Написав його польський письменник Кшиштоф Бохус. Українською роман вийшов у Видавництво Фоліо завдяки перекладу Миколи Ярмолюка.

«Чорний манускрипт» відкриває серію детективних історій про слідчого з кримінальних справ, худого високого блондина з сірими очима, Крістіана Абеля. Це моє перше знайомство з цим інтелігентним та освіченим молодим чоловіком і воно виявилося дуже навіть приємним. Абель є людиною широкого розумового кругозору, він уважний до дрібниць та чутливий до фальші. Все це допомагає йому розплутувати найскладніші кримінальні злочини. Схильність до авантюр та безкомпромісність характеру Крістіана іноді вилазить йому боком. Мабуть, саме через це він, слідчий поліції Данцинґа, відбуває дисциплінарне покарання у невеличкому містечку Східної Прусії - Марієнвердені. Саме там 15 серпня 1930 року і відбувається перше вбивство, що потягнуло за собою низку дивних та загадкових подій.

Наступного дня після святкувань Успіння Пресвятої Богородиці Рудольф Хенесс, настоятель собору Святого Євангеліста Іоана, знаходить понівечене тіло одного зі священників храму - отця Герхарда Пляцека. Ксьондз був не просто вбитий, перед смертю його піддавали тортурам, а в його роті знайшли записку з написом «Пекло - дім нечистого». А через три дні у ліжку місцевої повії знаходять мертвим іншого священника цього ж храму - отця Альбрехта Вебера. Він був понівечений і розп’ятий на цьому гріховному ложі, а на стіні кров’ю вбитого було написано «Ми приймаємо справедливе покарання за свої вчинки». Складається враження, що якийсь таємничий месник карає священників за скоєні гріхи. Хто цей невідомий і які мотиви керують ним? Тож слідчий Крістіан Абель береться за розслідування цієї таємниці.

Зрозуміло, що я не буду далі розповідати вам хід подій, але, щоб краще відчути суть роману хочу заглибити вас у історичне тло, на якому розгортаються ці події. На початку ХІІІ-го століття лицарі Ордену дому св. Марії в Єрусалимі відомого всім, як Тевтонський орден, вогнем і мечем навертаючи у християнство язичницькі племена балтів Померанії, започаткували фортецю і місто Марієнверден (сьогодні це польське містечко Квідзин). А невдовзі за кілька десятків кілометрів від цього місця виріс Орденський замок Марієнбу́рг, який з 1309 по 1456 роки був резиденцією великого магістра Тевтонського ордену. Сьогодні це найбільший збережений середньовічний цегляний замок у світі, площа якого становить 143 591 м², відомий під назвою Замок Тевтонського ордену в Мальборку. Шість років тому, мандруючи польським Помор'ям, мені випала нагода побувати в Мальборку і побачити це диво цегляної готики та пам'ятку Світової спадщини ЮНЕСКО на власні очі. Повірте, це дуже вражаюче видовище. Таких потужних оборонних споруд мені до того ніколи не доводилось бачити. Можна собі тільки уявити яким багатим та впливовим на той час був Тевтонський орден, якщо йому до снаги було збудувати це диво фортифікаційної та архітектурної науки. Це була по суті окрема держава з усіма відповідними атрибутами влади. Але після нищівної поразки від польських та литовсько-руських військ у Грюнвальдській битві в 1410 році орден став занепадати, з часом втратив свій вплив та став васалом польського короля. Минав час і на початку 30-х років ХХ-го століття нацистська партія, яка тоді стала набирати вплив у Німеччині, поставила собі за мету відродження міці німецької держави. І в основу своєї ідеології нацисти поклали традиції та славу Тевтонського ордену. Вони вважали себе такими, що продовжують справи Ордену, особливо в галузі геополітики. Доктрина Ордену «похід на схід» була повністю використана ідеологами німецького нацизму. І ось це історичне підґрунтя стало базою для роману «Чорний манускрипт».

Кшиштоф Бохус народився у Квідзині в 1955 році, тоді, коли це місто було уже у польській юрисдикції. Він знав тут усе і тому йому було легко описувати локації подій, а особливо заплутані лабіринти замку та собору Святого Євангеліста Іоана. Мало того, свого головного героя Крістіана Абеля автор теж зробив уродженцем Квідзина, чи точніше німецького Марієнвердена, який після п’ятнадцяти років розлуки вимушено повертається до рідного міста. Його батьків вже нема на цьому світі, але ностальгічні нотки за далеким дитинством щораз пробиваються крізь «грубу шкіру» бувалого в бувальцях Абеля. Окрім того, в рідному місті він зустрічає кохання своєї юності - Карін. І ця любовно-драматична лінія дуже пом’якшує трохи жорсткий нуарний стиль роману.

У своєму творі Кшиштоф Бохус підняв ще одну важливу і доволі вразливу тему: особливості співжиття представників різних національностей на етнічному пограниччі. Адже на землях, про які іде мова у романі, жили, як німці, так і поляки і в різні періоди історії одна з націй домінувала, а інша була підкореною. Їхні позиції періодично змінювалися впродовж віків. Ця «історична рулетка» завжди відбивалася на житті простих людей, які ні в чому не завинили, але змушені були нести тягар своєї національної меншовартості. Такі проблеми притаманні багатьом пограничним територіям. Не виключенням є і наші терени.

Роман читався дуже цікаво та захопливо. Автор зумів логічно та чітко вибудувати детективну лінію, а таємниці тевтонських лицарів додавали його розповіді містичного ореолу. Та найголовнішою для мене була морально-психологічна складова твору. Адже тема гріха та праведності проходить червоною ниткою крізь весь роман. Його герої подекуди чинили речі, які не можна було виправдати жодними законами, ані світськими, ані релігійними, а природні інстинкти часто переважували над засадами суспільної моралі.

Я впевнена, що це не остання моя зустріч з харизматичним слідчим Крістіаном Абелем, тим більше, що наступна розповідь про нього - «Місто духів» вже стоїть на моїй поличці. Я щиро рекомендую «Чорний манускрипт» поціновувачам історичних детективів. Запевняю, ви впродовж всього читання будете перебувати в напрузі, а інтрига буде зберігатися до останніх сторінок, адже багато хто з героїв роману не був тим, ким насправді мав би бути.