Чотири після півночі

“Чотири після півночі” — чотири історії, чотири різні стани свідомості, у яких світ тріскає. Стівен Кінг у цій збірці фіксує секунди, коли реальність раптом перестає слухатися законів. Кожна повість тут обертається довкола ідеї розпаду звичного. Час виявляється хижаком, який пожирає минуле. Творчість перетворюється на дзеркало, де відбиток починає рухатися самостійно. Провина живе довше, ніж людина, а образ виривається з площини фотографії, щоб нагадати: у кожному кадрі хтось завжди дивиться у відповідь. Це повільне розкладання буденного, коли ти вже не впевнений, що обличчя в дзеркалі — твоє.