Чотири сезони

У збірці Кінг звертається до людської самотності, до приреченого пошуку гідності, до пам’яті, що не старіє. Це чотири історії, сплетені спільним відчуттям часу. Весна, літо, осінь і зима тут не стільки пори року, скільки стани душі. “Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка” — історія про терпіння як форму свободи. Звідси виростає відома екранізація “Втеча з Шоушенка”, де збереглася та ж гідна тиша внутрішньої стійкості. “Обдарований учень” — темна, задушлива оповідь про допитливість, що перетворюється на отруту. Зло не приходить ззовні — воно росте всередині, коли людина споглядає його занадто довго. “Тіло” — гіркий спогад про дитинство, яке назавжди залишає подряпину у пам’яті. Автор відмовляється від надприродного: страх тут не у привидах, а у дорослішанні, у втраті невинності. Остання історія — “Метод дихання” — ніби нагадує, що легенди й таємниці ще нікуди не поділися. Вона замкнула цикл, повернувши до притаманної Кінгу гри зі страхом. “Чотири сезони” — книжка, де Кінг показує себе як хроніста людських меж.