Цього літа я стала вродливою

Є літо, яке назавжди змінює людину. Літо, що пахне сіллю, персиками й першими почуттями. Літо, яке розриває кокон дитинства й залишає після себе щось більше, ніж засмагу. Саме таким є літо в романі — ніжне, пронизливе, солодке й болісне водночас. Головна героїня щоліта приїздить до будинку на березі моря. І раптом — усе змінюється. Бо цього літа вона вже не просто «молодша сестричка», не тінь, не фоновий персонаж. Вона — вродлива, і всі це бачать. А найголовніше — вона сама це відчуває. Та краса, про яку йдеться в романі, — не лише у зовнішності. Це краса пробудження. Першого кохання. Перших ревнощів. Першої впевненості в собі — і першого сумніву. Дженні Хан проводить читача крізь душевні зміни героїні. Авторка з ніжністю малює пейзажі узбережжя, закохує в літні вечори, у запах крему від засмаги, в музику, що лунає з відчиненого вікна. Але за цією легкою атмосферою ховаються складні теми — смертельна хвороба, сімейні таємниці, страх дорослішання.