Детективи чи розбір душі?

Перша частина мені сподобалась, тому читати другу частину взялась з настроєм)

Тут більш психологічний детектив, який виходить за межі розслідування і зачіпає набагато важливіші питання сприйняття себе, травми та взаємини з людьми навколо.
У центрі історії Джейн Остін, яка постає не лише як письменниця, а як детективка. Після емоційної розлуки з Томом Лефроєм вона вирушає до брата Недді в Кент, сподіваючись на спокій та віддатися письменництву. Та замість відпочинку на неї очікує нова таємниця поява іноземної принцеси, яка викликає підозри.
Сюжет неквапливий, відкривається поступово з акцентом не на інтригу, а на психологію персонажів. Особливо вирізняється лінія Агнес героїні з її відстороненістю, провалами в пам’яті. Її стан не лише деталь, а ключ до розуміння усіх подій. Через її історію авторка делікатно показує, як психіка може захищати людину від болю те, що багато хто навіть не зрозуміє.

Персонажі прописані емоційно кожен має свої думки, емоції, слабкості і секрети. Джейн Остін у цій частині виглядає більш освіченою в розслідуванні, а ще більш зрілою і намагається зрозуміти людей. Та все одно методи розслідування дивні, але це подано так, ніби авторка навмисно формує такий образ Джейн.

Фінал відповідає історії без різких поворотів, але відчуття завершеності є, зайвих запитань не викликає.
Загалом чудова книга, з атмосферою пишності та краси англійського життя 18 століття, де більше про психологію людей, а не про сам детектив. Якщо любите історії з розбором внутрішнього світу людини і неквапливими подіями будете в захваті)