"Щиголь" - одна з тих книг (так як і "На межі самотності"), де розкриваються дитячі психологічні травми та болісні переживання через втрату найрідніших, які переносяться у доросле життя та впливають на вчинки в майбутньому.

13-літній Тео Деккер втрачає маму під час терористичного вибуху в нью-йорському музеї мистецтв. Єдиною його втіхою (та прокляттям) стає вкрадений ним шедевр XVII ст. -картина "Щиголь", - єдина річ, яку Тео з мамою розглядали разом востаннє перед вибухом. На картині зображений щиглик, який сидить на своїй годівниці та прикутий до неї ланцюжком. Саме невидимий зв'язок між Тео і картиною стає прокляттям для хлопця. Він прив'язався до тієї картини як згадки про маму, і незчувся як став залежний і прикутий до неї, як той щиглик. Картина вершила його долю.

В загальному книга дуже деталізована, але саме в тих дрібницях закладені дуже важливі речі. Вони розкривають наскільки самотнім був головний герой впродовж свого життя, саме деталі й пояснюють мотиви його вчинків, особливо його божевілля, пов'язаного з картиною та самотністю.

До речі, в книзі є згадки про Україну (друг Тео - Борис, вихідець із України) не в найкращих тонах: безхатченство, наркоманія, алкоголізм, кримінальні фактори, які складають образ читача про Україну.

Впродовж всієї книги можна спостерігати за становленням особистості Тео: як він із замкнутої в собі дитини із посттравматичним стресом перетворюється в нікому непотрібного підлітка, який захоплюється алкоголем та наркотиками. Всі ці небезпечні чинники трансформуються у його доросле життя.  Але чи зможе хлопець з такими хибами досягти успіху та завоювати статус у дорослому житті?