Друга книга про Мазепу

Богдан Лепкий залишив нам чудовий твір під назвою «Мазепа». Принаймні я можу говорити про трилогію: «Мотря», «Не вбивай», «Батурин». Це дійсно інтелектуальна історична проза, яку простому студентові чи пересічному читачеві опанувати буде непросто. Принаймні я читала твір майже у тридцять років, інколи здавалося, що за ним можна викладати курс історії України: дуже детально, інколи на рівні історичної хроніки.
Друга книга - «Не вбивай» - розповідає нам про непростий час початку 18 століття. Початок твору - 1707 рік. Період Північної війни між Росією та Швецією. Мазепа - гетьман України, що править під зверхністю невгамовного і молодого Петра І, а його кохана - юна Мотря, попри сильні почуття до Івана Степановича, обирає Чуйкевича, адже бачить, що гетьман має бути державником, а не героєм-коханцем. Узагалі Лепкий доволі серйозно подає образи Мазепи та Мотрі, роблячи їх борцями за незалежність, які ставлять ідею державності на перший план. Власне, через таку гіперпатріотичність читати повість важкувато, навіть величезна кількість діалогів не полегшує процес читання. Весь романтичний шарм, яким сповнений образ Мазепи у західній літературі (у Байрона, і не тільки, це голий, привʼязаний до коня юнак) випаровується. Україна - понад усе! Мазепа змушений терпіти витівки Петра заради України. Та й союз зі шведами видається якраз ознакою збереження державності. Перемовини вже ведуться, хоч вони й таємні. Однак головна подія твору - попереду. Це дійсно історичний факт, який мав місце і який повʼязаний із Мотрею. І саме з цим фактом повʼязана назва другої книги - «Не вбивай!». Хто це сказав і чому - про це читач обовʼязково дізнається. А ще ми точно знатимемо, що буде продовження у третій частині.