Двір крил і руїн

Фейра Арчерон повертається до Двору Весни, але вже не як полонянка, а як примара, що блукає руїнами свого минулого. Її присутність — це тихий акт війни. Вона — клинок, загорнутий у шовк, її посмішки — брехня, а її вірність належить тепер не тому, хто її утримує, а тому, хто подарував їй крила. Її душа, викувана під Горою, тепер є зброєю, що має розрізати павутину брехні, щоб врятувати світ. Роман перетворюється на симфонію війни, де кожен розділ — це новий акорд у цій грандіозній партії. На перший план виходять не лише емоційні стосунки, а й стратегія, дипломатія та незламна віра. Битва за майбутнє — це битва за зцілення. Справжнє диво в цьому світі — це не магія, а здатність понівечених душ боротися за світ, де немає місця руїнам. У цьому хаосі найсильнішою зброєю стає не меч, а сім'я, виткана з довіри та вірності.