"Я ніколи не дивилася в ту сторону" - просто цинічна відповідь німки на запитання як їй доводилося виховувати дітей, живучи поряд із крематорієм.

Відчуженим бути легко....Але ж які від цього наслідки?

Спекотного літа 1959-й року доля закидує молоду австралійку в Берлін. Жінка, в країні якої провадяться війни лише із кенгуру, отримує політичне просвітлення. Вона дізнається правду.
Не так правду про звірства війни. Частково вона про них чула.

Її жахає інше. Те, що після багатьох років після смерті диктатора Гітлера в Німеччині назрівала нова хвиля нацизму. А до влади знову поверталися колишні воєнні злочинці.

[А як же Нюрнбергський процес?]

Уряд, органи правосуддя, дипломатії, поліції майже цілісно знаходилися в руках колишніх нацистів та есесівців. Лікарі із концтаборів користувалися підтримкою держави і лікували людей. Все так як нібито нічого й не було: ні концтаборів, ні газових камер, ані катувань, ані медичних експериментів. Ані війни.

У владних структурах відстежувався той же шовінізм по відношенню до інших народів, ксенофобія до євреїв, піднесення німецької молоді до образу благородства.

От і наслідки того, як пересічні німці робили вигляд нібито нічого не знали про табори смерті.

Крізь десятиліття ми бачимо для того
щоб знову досягти рівня високорозвинених країн, Німеччина пройшла тривалий і складний процес. Денацифікація. Люстрація. Навряд чи колишні нацисти покаялися. Швидше спрацювала програма просвітлення для пересічних німців, із насадженням ідеї колективної відповідальності. Та змінилося не одне покоління до того поки не прийшов процес переосмислення.

Наскільки широко вдалося німцям
"розкрити очі"?

"Люди в багатьох країнах все ще дозволять вводити себе в оману. Люди не хочуть вірити правді. Інакше як можна пояснити їхню байдужість?"

Мабуть ця фраза найкраще дає пояснення стосовно відношення деяких країн Заходу до теперішньої війни в Україні.

Ця сімейна сага на тлі історичних подій минулого показує, як на жаль, історія має здатність повторюватися.

P.S.Згадки про бої у Львові, медексперименти над українкою в Равенсбрюці. Чому цієї книги ще досі немає українською?