Я з великою пошаною відношуся до ірландських письменників, передусім тому що зачасто боротьбу нашого українського народу порівнюють із ірладським народом, відповідно що й майстри пера, що в нас, то й них залишаються вірними захисники зневаженого народу. От серед ірладських митців мабуть не помилюся, що вважатиму найпопулярнішим - Джонатана Свіфта.

Читаючи книгу "Мандри Гулівера" добре відчуваться як спілкування з бідними селянами та ремісниками, захист їхніх інтересів дозволили письменникові наголосити на тому, що народ будь-якої держави є творцем історії. Тому й в романі "Мандри Гулівера" автор сатирично зобразив життя, що його оточувало, і в алегоричні формі розповів про тогочасну Англію.
Письменник достовірно відтворив, якими насправді є король, парламент, оточення короля, мораль і звичаї представників англійської еліти.

Я не буду зосереджувати увагу на кожному епізоді подорожі Гулівера, але відзначу, що помандрувавши пр всіх усюдах, він приходить до висновку, що найвизначніші герої людства - це борці проти тиранії. Й тому гостро критикуючи пороки правлячих класів суспільства, Свіфт, на жаль, розчарувався і не бачив тієї сили, яка б могла здолати насилля та зло, що панували в світі. Але й разом з тим письменник, бачучи зубожіння рідної Ірландії, багатої раніш країни, щиро продовжував вірити у простолюд, в його чесність та розум.