Екскурс із дорослішання

А мені ця казочка Лесі Українки нагадала одного мого приятеля, який за поведінкою теж мало чим відрізнявся од горобчика. Герой твору - ще молодий і недосвідчений, він не розуміє, як треба жити, з ким треба дружити, що треба важко працювати задля успіху. Знайшов зернята і бʼється за них з іншим горобцем, у той час як цю здобич спокійно зʼїдає курка. У пошуках шляху, як стати розумним, питає інших пташок, вірячи в те, що це так просто, однак і сова не захотіла з ним мати справу, бо дурненький. Сорока чесно сказала, що жити тупеньким круто, що лихо з розуму, а от красти - то якраз те, що треба. Тут у мене вже інші аналогії зʼявилися в голові, з іншими знайомими і незнайомими людьми. Врешті-решт, горобчик став на шлях дорослішання, бо прийшла зима, треба було вчитися виживати. А для цього треба дивитися на поведінку інших горобців, копіювати її, допомагати своїм товаришам. І саме завдяки здобутому досвідові виживання горобчик подорослішав, став шанованим, його вподобала гарна горобчиха, а невдовзі зʼявляться дітки. Я повністю поділяю точку зору авторки про те, що біда навчить, яку можна трансформувати ширше: життя навчить. Коли ти залишаєшся у світі сам, без родини і друзів, у незнайомому середовищі, то або ти подорослішаєш і виживеш, набудеш нових якостей, або загинеш. І закони природи чудово переносяться на суспільство. І тільки дорослий чоловік готовий до створення сімʼї та виховання дітей, він не буде тринькати своє життя, як зозуля, що не хоче мати клопотів, чи сорока, що прагне безтурботного життя і халяви. Думаю, що багатьом дорослим за віком, та не за досвідом, варто було б читати подібні дитячі казочки і переосмислювати сенс власного існування.