На розгорнутий огляд книги на жаль, немає зараз часу, тому залишу кілька слів тут. Бувають книги, що довго не відпускають твоїх думок, навіть, через кілька днів після прочитання. Одинадцятирічна дівчинка рано осиротіла, але зуміла вберегти в своєму серці вдячність до життя, вміла бачити щось хороше у всьому, зокрема, у не дуже люблячому ставленні до неї тітоньки Поллі. Дитина завжди була відкритою, щирою до людей, цінувала кожну мить життя і вчила цього інших мешканців містечка на Заході США.

Всі, хто спілкувався з дівчинкою ставали добрішими, танув «лід» їхніх сердець, відкривалися найпотаємніші бажання: родинного тепла, «присутності дитини», любові, сімейного затишку.

Дуже цікава книжка для дітей, щоб вчилися цінувати те, що в них є тут і зараз, а такі звичайні речі, як могти ходити самостійно, то – найцінніший дарунок ГОСПОДА, однак, люди так часто не цінують найважливішого...
... і традиційний «спойлер» від мене

«Якщо ви шукаєте погане, чекаєте на це, то ви його знайдете. Але якщо знаєте, що знайдете добро, — матимете його.»
«Суть гри в тому, щоб знайти щось таке, з чого можна радіти, не має значення, що саме, — щиро пояснювала Поліанна. — Ми почали гратися в цю гру саме з милиць.— Боже милий! Чому ж тут можна радіти, коли хочеш ляльку, а тобі дають милиці! Поліанна заплескала в долоні.— Отож-бо й воно! — вигукнула вона. — Спочатку я думала так, як ви. Але тато мені усе пояснив.— Тоді, будьте ласкаві, поясніть і мені, — кинула Ненсі.— Простісінько! Радійте з того, що ці милиці... вам не потрібні, — тріумфувала Поліанна. — Усе дуже просто, коли вмієш грати в цю гру.—»

Цю світлу, по –доброму, повчальну книгу варто прочитати та осмислити з дітьми і для дітей! «Поліанна» - найкращий вибір для затишного вечірнього читання та обговорення із найріднішими довгим осіннім вечором.
Бережімо тих, кого любимо.
13.10.2020