Філософія дитячої книги

Колись у дитинстві і читала книгу, і дивилася радянський фільм, і американський мультик. Спершу книга мене зачарувала: гарний хлопчик, який літає, дівчинка Венді, протистояння з піратом. Все таке казкове, романтичне, сповнене пригод. Пітер не може програти двобій, а якщо програє в першому поєдинку, то обовʼязково виграє в другому. Однак фінал книги є дорослим. Пітер назавжди залишиться хлопчиком, який ніколи не стане дорослим, натомість Венді росте, стає старшою, в неї зʼявляється сімʼя та дитина. От у цьому і прикрість. І тоді, коли мені було девʼять років, я плакала над кінцівкою твору. 
На жаль, у житті є люди, які хочуть жити та лишатися дітьми. Ми дорослішаємо, беремо відповідальність, заводимо сімʼю та дітей, а деякі наші ровесники продовжують у 40 років гратися в настільні ігри, дивитися кіно, ходити на футбол, подорожувати і не хотіти заводити сімʼї. Тільки, на відміну від Пітера Пена, у реальному житті розплата за таке «дитинство» буде жорсткою. І самотність буде покаранням не лише для казкового хлопчика, чиї подружки подорослішали.