Занепад, страждання та руйнування світу породили в творах письменника шокуюче поєднання відчуття жаху та сірої буденності.

Новела "Перевтілення" вражає читача своєю песимістичністю. Весь час автор наголошує на тому, що людина, опинившись у безвихідному становищі нікому не потрібна, її цураються від неї відвертаються найближчі - батько, матір, сестра. Суспільство, яке відштовхує душевно хвору, безпомічну людину, не має шансу вижити, тому на думку письменника, повинно загинути. Цікаво, бо на мою думку, ніхто з письменників до Кафки не зміг показати людину в такому жалюгідному становищі - перетворену на бридку потворну комаху.

Із ставлення Кафки до свого героя бачимо, що він вболіває за нещасну маленьку й нікчемну людину, яка не заслуговує на зневагу, жорстоке та бездушне ставлення. Автор підкреслює, що людина - це комаха в безкрайньому океані життя, яке їй вороже і намагається її знищити. Беззахисне створіння - людина - не може протистояти всепоглинаючій пропасті, бо немає засобів впливу на неї.

Найближче оточення головного героя Грегора - батько, мати, сестра - лишеий очікують на слушну хвилину, щоб позбутися потвори. Жахлива ситуація відречення від близької людини примушує письменника наголосити, що якщо Грегор - людська істота в комашинній подобі, то його родина- комахи в людській подобі, і кожен з них може зайняти місце Грегорі.

Що чекає людину в цьому жахливому суспільстві, у цьому ворожому світі? Нічого - відповідає автор. Він вважав, що людина приречена своїм існуванням на самотність.