Історія, з якою занурюєшся у 20-ті роки минулого століття в Сполучені Штати, в "епоху джазу" - вічної фієсти молодості та багатства. На тлі ще відчуваються наслідки Першої Світової війни, "втрачене покоління" спішить надолужити час, втрачений за часів війни, але тут вже й видніється не за горами новий злам – Велика депресія. Країна, яка не мала можливості на тривалий відпочинок, відкидає всі принципи моралі та живе нинішнім днем. Зрештою, письменник ідеально відтворив дзеркало становлення американського суспільства - часи надій, великих очікувань, карколомних розгульних веселощів у перемішку з розчаруваннями та сумом. Дивовижний світ багатства і розкоші, але й разом із цим відтворено порожнечу людських сердець та ілюзій.

Головному герою роману Джею Гетсбі, довелося пройти через безліч випробувань у своєму житті. Тепер він став багатієм, який влаштовує розкішні вечірки, в оточені знаменитостей. У нього багато друзів, які обговорюють його, посміхаються, подають руку при зустрічі. Але насправді, нікому він не був потрібний. Друзі, які так шанували його, не простягнули руки допомоги, коли це було так необхідно. Навіть жінка, яку Джей любив найбільше у світі, покинула його.

Спочатку може здатися, що всі відвернулися від нього через його надлишкох багатства та впливовості. Але ні, насправді Джей - персонаж, який у будь-яких ситуаціях залишався людиною. Самотнім був він й до багатства, таким і залишився, незважаючи на те, що його будинок постійно був переповнений людьми. Він завжди жив минулим і не розумів, коли вже стане щасливим.

Після прочитання мене ще довго не відпускали туга та думка про те, що навіть маючи вплив, купу грошей та безліч людей навколо, все ж самотність не покидатиме людину, із нею завжди залишатимешся на одинці.