Є такі книги, історії з яких ще довго залишаються жити в серці після того, як перегорнуто останню сторінку. А коли повертаєшся до них знову, то мабуть лише тому аби оживити пережиті від читання почуття, і в таких випадках вже ґрунтовніше обмірковуєш кожну ситуацію та деталь.

З того часу як цю книгу написала Гарпер Лі у світі мало що змінилося -  зла менше не стало, але все ж ця історія вселяє надію, що десь ще на планеті існують такі люди як герой книги Аттікус, на яких тримається цей світ, бо вони не перестають шукати правду та не відвертаються від допомоги слабшим.

Цей багатошаровий роман розповідає читачам про сім'ю адвоката Аттікуса Фінча, батька двох дітей, який у своєму вихованні прищеплює почуття людяності. Він - людина твердих переконань та високих моральних принципів. Він вважає, що головне у вихованні дітей не зовнішня бездоганність, а краса внутрішнього світу людини. Головне – чесність, відповідальність за свої слова та вчинки, почуття справедливості, стриманість, стійкість перед негараздами, взаємодопомога.

Ця історія не лише про взірцеве батьківство, червоною ниткою крізь увесь роман проходить проблема расової дискримінації, те як протистояння чорних тягнеться ще з минулого. Тут про неідеальне провінційне суспільство, про терпимість і нерозуміння, про чесність і довіру між різними людьми.

Із кожною прочитаю сторінкою читачі спостерігають як події змінюють не лише дорослих, а й дітей,  те як вони мають здатність помічати важливі речі, які не здатні помічати більшість дорослих. Історія про дружбу, яка у певний момент врятує життя, про хоробрість, про необхідність відстоюватм свою правоту навіть тоді, коли ніхто вже в тебе не вірить. Приголомшлива історія, що надихає та змушує глибоко переживати всі події, які відбуваються разом з усіма героями