You are here

«Гаррі Поттер та філософський камінь» скорочено (стислий переказ тексту) Розділ 1-8

Розділ 1
Батьки головного героя — Гаррі Поттера — померли від рук лиходія Волдеморта. Він прагнути знищити й самого Гаррі, який на той час був однорічним дитям, але йому це не вдалося. Після цих подій Альбус Дамблдор приймає рішення віддати немовля до його рідні — тітки з дядьком, аби до нього не прийшло раніше часу розуміння його унікальності та сили, а також слави, що вже полинула білим світом. Тож одного вечора Вернон та Петунія Дурслі отримали «подарунок» — малого Гаррі, якого до них доставив Рубеус Геґрід, що був лісником. Чоловік та жінка зовсім не зраділи таким змінам у своєму житті, проте дитина все ж лишилася жити з ними.

Розділ 2
З того дня збігло багато часу, а точніше — десятиліття. Гаррі жив і далі в сім’ї Дурслі, проте за межами їхнього будинку про нього нікому не було відомо. Він мав кузена — сина його родичів, якого було звати Дадлі. Він мав все, його обожнювали. Гаррі ж не любили. Він просто мешкав поруч. Його кімната була в коморі, що була розташована під сходами.

Сьогодні Дадлі був іменинником. З самого ранку Гаррі побачив величезну кількість подарунків, що вже невдовзі отримає ненависний кузен. Гаррі не любив його, бо той завжди намагався його образити, чи вдарити.

Гаррі був малого зросту та худорлявої статури. Зовні він був надто малий для свого віку. Чоло його було «міченим» — на ньому виднілася тоненька блискавка-шрам. Хлопчик був зеленооким шатеном. До того ж, мусив ходити в окулярах, бо мав поганенький зір. Вони в нього були круглими та замотаними скотчем, оскільки кузен часто бив його і ламав аксесуар. У Гаррі не було ніякого шансу протистояти кузенові, адже Дадлі був не тільки більший, а ще й повний. До речі, нового одягу в Гаррі практично не було — він ходив у братових недоносках.

Коли хлопчик підріс і став трішки більше розуміти, то запитав про своїх батьків — йому відповіли, що вони померли внаслідок автомобільної аварії. Тільки йому вдалося лишитися живим.
Іноді навколо хлопчика відбувалося щось незвичайне. Одного разу тітка підстригла його, а на ранок до нього «повернулася» попередня зачіска. А на День народження Дадлі в тераріумі він побачив велетенського плазуна. Він не тільки говорив зі змією, а й дуже захотів, щоб вона стала вільною і не була такою самотньою, як зараз. Якимсь дивом скло, що відділяло зал від місця перебування змії, зникло, і вона звільнилася, дякуючи за свободу хлопцеві.

Крім цих подій було багато інших, що викликали подив. А ще велика кількість диваків зверталися до Гаррі так, наче вони вже давно знайомі: тисли йому руку, махали, вклонялися. Він нічого не розумів і думав, що ці люди несповна розуму.

Розділ 3
Одного дня поштар приніс кореспонденцію. Гаррі забрав ті кілька листів і зі здивуванням помітив, що один з них для нього. На конверті була незвичайна воскова печатка, на якій був зображений герб: велика буква «Г» обплетена левом, орлом, борсуком та змією. Та дядько відібрав у племінника листа, навіть не давши поглянути, що ж там було всередині. Наступного дня принесли ще одне послання. Воно теж не потрапило до хлопцевих рук. Натомість він твердо вирішить, що наступного дня таки отримає листа. Та все було не так просто. Його дядько навіть на роботу перестав ходити, аби встигати перехоплювати пошту, адресовану Гаррі. А листів щодня приходило більше й більше. Тоді Вернон Дурслі звелів збиратися всім членам сім’ї. Він повіз їх бозна-куди. Але навіть там, де вони спинялися, для Гаррі була велика кількість листів.

Наступного дня він мав бути іменинником. Завтра йому буде 11 років.

Врешті вони приїхали на берег моря. Далі попливли човном на острів, де й розташувалися в поганенькій хатинці. Гаррі боявся чужого будинку та шторму, що лютував навкруг острова, тож довго не спав. Раптово він почув стукіт. Хтось хотів увійти до нього ззовні.

Розділ 4
Величезний чоловік ввалився до халупки разом із дверима, що голосно гепнулися на підлогу. Дядько Дурслі тільки-но вхопився за рушницю, як велетень жбурнув її геть. Він вручив Гаррі великого торта з написом «З Днем народження». І справді дванадцята година ночі вже минула, а це означало, що Гаррі вже став одинадцятирічним. Велетенський гість був Рубеусом Геґрідом — ключником та охоронцем дичини Гоґвардса.
Рубеус повідомляє Гаррі про те, що він є чарівником і має магічний дар, а також нарешті віддає листа, в якому пишеться про зарахування його до списку учнів школи чарівників Гоґвардс. Також Гаррі цієї ночі дізнається про справжню причину загибелі своїх батька та матері.

Дядько протестує, бо не хоче, аби племінник ішов до тієї школи, проте ключник відказує йому, що ніякий магл не в силах піти проти цього. Як виявилося магл — це людина, що відцуралася від магії, яка дана їй з народження.

Розділ 5
Гаррі та Рубеус зранку вирушили на чарівні закупи — вони придбали все необхідне для школи в царстві гоблінів. У спеціальному банку вони зняли з рахунку кошти, які для Гаррі були залишені його батьками. Ще у банкові вони забрали таємничий згорточок.

Купуючи мантію, Гаррі познайомився із зарозумілим хлопцем Мелфоєм, що дуже йому не сподобався. Цей хлопчина теж мав навчатися в школі чарівників.

Геґрід зробив Гаррі незвичайний подарунок — справжнісіньку полярну сову, яка слугує поштарем. Хлопчик був їй дуже радий. А ще понад усе йому хотілося чарівної палички.

Вони вирушили купувати цей магічний атрибут. Продавця звали Олівандер. Йому було відомо про те, хто стоїть перед ним, а ще він був знайомий і добре пам’ятав тата та маму хлопця. Зрештою чарівну паличку було підібрано. Вона була виготовлена із пір’їнки фенікса та рослини, що має назву гостролист. Коли Гаррі вперше взяв її, то відчув, що вона гріє руку.

Цей день народження став найкращим для хлопчика, але він добігав кінця. Його новий велетенський друг поїздом відправив його до родичів, перед цим давши в руки квиток в Гоґвортс.

Розділ 6
Віднині всі Дурслі чи то шанобливо, чи то боязко ставилися до Гаррі. Він більше не прислуговував їм, його не закривали. Весь свій вільний час хлопець присвятив вивченню шкільних підручників та спілкуванню зі своєю улюбленицею-совою. До речі, вона вже мала ім’я — Гаррі вирішив, що її буде звати Гедвіґа.

Коли серпень добіг кінця, Гаррі повідомив дядькові про те, що наступного дня йому необхідно потрапити до вокзалу, а конкретно — на платформу 9¾. Той сказав, що завезе його туди, проте платформа з таким дивними номером там була відсутня. Та Гаррі твердо заявив, що має на ній бути до 11 години.

Наступного дня вони приїхали до вокзалу, проте, дійсно, дев’ята платформа існувала, але за нею йшла десята. Родичі залишили Гаррі самого. Він запитував працівників про номер платформи та потяг до школи чарівників, та ніхто нічого не знав. Потім Гаррі помітив жінку з п’ятьма рудими дітлахами. Дівчинка була серед них лише одна. Ще примітним було те, що вони мали сову — поштаря чарівного світу. Гаррі попрямував в тому напрямку, що й вони. Фред та Джордж, що були близнятами, десь поділися між платформами 9 та 10, за ними вирушив і третій брат. Коли ж із матір’ю лишався тільки наймолодший, Гаррі підійшов до них із питанням про необхідну йому платформу. Жінка повідомила йому, що її хлопці теж прийшли на той самий потяг. Той син, що був біля неї, теж ще не був у Гоґвортсі. Потім Гаррі повідали, що для того, аби пройти на платформу 9 ¾ варто тільки минути турнікет. Гаррі так і зробив, заплющивши міцно очі. Коли ж він їх відкрив, то побачив, як їде необхідний йому потяг.

В потязі Гаррі познайомився із сімейством Візлі (рудими хлопчаками). Персі був найстаршим, і він мав посаду старости. Далі за віком йшли близнята, а Рон був найменшим. Він розповів новому знайомому про свою родину — він є вже шостим, хто йде в Гоґвортс. Всі його брати добре вчаться. Потім Гаррі отримав у подарунок картку, на якій було зображено теперішнього директора школи чарівників — Албруса Дамблдора. Багато років тому він переміг чорного чаклуна Ґріндельвальда.

Потім Гаррі знайомиться з Герміоною. Ця дівчинка не мала жоднісінького чарівника серед родичів. Вона розповідала про те, що знає про Гаррі із книг.

Гоґвортс мав чотири гуртожитки, які мали назви. Так, Герміоні хотілося стати мешканкою гуртожитку Ґрифіндор, бо у ньому проживає сам директор. А Рон не хотів в Слизерин, в якому живе Волдеморт, або Відомо-Хто.

Драко Мелфой — блідолиций слабенький хлопець, якого Гаррі зустрів, вибираючи мантію, прийшов до нього з величезними хлопцями, що були біля нього, немов охорона. Він сказав, що про нього пішла чутка потягом, і він хоче нагадати Гаррі, що йому слід правильно обирати із ким дружити. Простягнувши руку до Гаррі, він не отримав нічого у відповідь. Зверхнє ставлення цієї трійці до його нових друзів — братів Візлі — зовсім відштовхнуло хлопця.

Потяг приїхав на кінцеву зупинку. Гоґвортс був розташований на іншому березі величезного озера. То був неабиякого розміру замок, що мав велику кількість башень: більших та менших.

Розділ 7
Всередині замок виявився ще більш цікавим: все було величним та красивим. А ще у ньому першокласники побачили привидів.

Потім їм оголосили про те, що сьогодні відбудеться бенкет. Перед його початком всі новачки сідали по черзі під магічний «сортувальний капелюх», який оголошував, до якого гуртожитку буде зараховано учня. Гаррі, Герміона та Рон потрапили в гуртожиток Ґрифіндор, у якому вже жили інші руді брати.

Кожен із учнів мав заробляти для свого гуртожитку певні умовні бали, які будуть підбивати вкінці навчального року. За погані вчинки бали знімаються.

Тут Гаррі вперше побачив усіх викладачів і навіть самого Албуса Дамблдора. Він мав сліпучо-біле волосся та бороду. Після ритуалу з капелюхом директор начаклував частування для всіх учнів.

Гаррі з-за столу свого гуртожитку спостерігав за вчителями. Коли раптово один із них глянув прямо на нього. В цей момент він відчув, що його шрам заболів та запік. Це був проф. Снейп — його обличчя було пожовтілим, волосся було чорного кольору та дуже масне, а ніс нагадував гачок.

Після трапези Дамблдор повідомив, що суворо забороняється ходити в ліс та бодай ступати у коридор, що йде праворуч на четвертому поверсі.

Гаррі поселили в кімнаті на п’ятьох. День був довгий та непростий, тож він швидко заснув. Хлопець побачив сон, в якому він був у тюрбані професора Квірела і той намагався його вмовити мешкати в Слизерині, бо така його доля. Гаррі відмовлявся, тюрбан же ставав все важчим. Гаррі хотів його зняти, та той стискав його голову. Мелфой бачив це все і сміявся над його марними потугами, а згодом перетворився у гачконосого вчителя Снейпа. Потім засяяло світло зеленого кольору. Гаррі проснувся.

Розділ 8
Життя У Гоґвортсі спершу було дуже складним, бодай тому, що зовсім не нагадувало ту буденність, до якої звик Гаррі. Скрізь були привиди, особи з портретів ходили в гості одна до одної, герби, яким, здавалося б, місце тільки на стінах, могли мандрувати коридорами. Двері не завжди відчинялися, бо їх або треба було гарненько спершу попросити це зробити, або ж вони взагалі були стінами. Сходів була неймовірно велика кількість. Тож блукати цими коридорами було зовсім не дивиною.

Професор Макґонеґел була надзвичайно серйозною та стриманою. Вона вимагала від учнів доброго засвоєння її предмету — трансформації. Всі були сильно вражені, коли вчителька зі звичайного столу зробила в одну мить порося і навпаки.

Квірел навчав учнів захищатися від темних мистецтв. Хоча серйозність його уроків іноді підпадала під сумнів. Він був розгубленим, ніби боязким, в нього часто тремтів голос.

Снейп обіймав посаду вихователя в Слизерині, а Макґонеґел — у Ґрифіндорі.

Гаррі отримав листа — Геґрід запрошував його до себе в гості, на окраїну Забороненого лісу. Гаррі з радістю пішов, перед цим маючи абсолютно неприємне заняття зі Снейпом, який, явно, мав на хлопця зуб. Він зняв з їхнього гуртожитку бали.

Геґрід сказав, що Гаррі має намагатися менше звертати увагу на Снейпа.

Вподобати:
+1
0
-1