Мабуть, не помилюся якщо скажу, що автохтонні народи Америки викликають велику повагу. Це люди, які повсяк час були із розвиненим почуттям людської гідності, які вміли цінувати справжню дружбу й повсяк час прагнули щастя.

Спостерігаючи, а згодом і глибше досліджуючи звичаї, традиції й міфологічні уявлення про будову світу корінних народів Північної Америки Генрі Лонгфелло створив поему "Пісня про Гайавату" як присвяту автохтонним народам та їхній незворушній відвазі.

У центрі твору - людина "дивного походження", божий посланець, який посланий навчити корінні народи ремесел, жити в мирі між собою, допомогти розчистити їхні річки, ліси, тобто жити в гармонії з природою, аби люди відповідально влаштували своє життя на землі. У різних племен він був відомий під різними іменами, але найпоширеніше - Гайавата, що означало - пророк або вождь.

Саме Гайавата навчив свій народ надзвичайному мальованому письму. Ним здійснено чимало подвигів - він переміг злого чаклуна Меджисогвона, який надсилав на людей вороби та лихоманки, навчив народи вирощувати маїс. Його слава широко поширювалася по землі.

Своїм твором Генрі Лонгфелло звертається до людства, і показує, що земля - наша спільна колиска, що ми повинні оберігати та шанувати нашу матінку-природу, примножувати її скарби і жити з нею в злагоді.