You are here
"Гордість і упередження" в новому світлі
Гадаю про цей шедевр зарубіжної класики сказано занадто багато і, напевно, я не буду в цьому плані оригінальною. Тому коротко опишу лише свої враження. Ця книга подарувала мені одного з найулюбленіших книжкових героїв - містера Дарсі. Холодний, розумний, проникливий чоловік. Він з першого погляду завоював мою повагу і захоплення. Містер Дарсі не завжди здатний зрозуміти почуття свого співрозмовника, але в його серці знаходиться і доброта, і співпереживання, і любов - почуття, які йому важко показувати через свою гордість і зарозумілість. Наявність позитивних і негативних рис, роблять його живим персонажем. Вперше я прочитала цей роман в підлітковому віці. Він здався мені поєднанням почуттів і емоцій, які я відчувала на той момент. У свої 16 років в головній героїні Елізабет Беннет я, по суті, бачила себе і тому розуміла її. Адже я міркувала так само, як і вона. Книгу я перечитала через 13 років і можу сказати, що моя думка про героїню трохи змінилася. Ні, я не зненавиділа її і не засуджувала за її вади, але з точки зору менш емоційного сприйняття і життєвого досвіду, деякі її вчинки здавалися мені дурними і не логічними. Іноді мені хотілося трясти її за плечі і кричати: «Ну, що ти робиш! Подумай головою! ». Деякі моменти відверто мене дратували. Гумор, з яким підійшла Джейн Остін до питань людських гріхів дуже імпонує, і він гарно реалізований через батька сімейства Беннет. Я захоплююся цим іронічним, дотепним і дуже терплячим паном. У книзі яскраво порушено тему людських гріхів, головними з яких є - гордість і упередження. Надмірна гордість, що переростає часом в зарозумілість містера Дарсі і упередження міс Беннет, побудоване на здогадках людей навколо, які вона приймає за чисту правду, замість того, що б побудувати свою думку. Дуже цікаво спостерігати, як герої долають свої вади, змінюються і розкриваються зовсім з несподіваних сторін. Минають століття, але теми, порушені в книзі, не втрачають своєї актуальності. У 21 столітті у людей зберігаються всі ті ж вади, що й у людей 19 століття. І особисто для мене ця книга є дзеркалом, в яке іноді варто поглянути нам усім.