Якщо описати дану книгу одним словом - то ця книга описує самотність. Але самотність не таку, коли обираєш такий стан бути на одинці. Тут про самотність, перебуваючи в шлюбі, або в багатодітній сім'ї. Тут про нерозуміння близькими людьми твого вибору життєвих принципів. Та якщо приглянутися з іншої сторони - то ця історія ще й про нерозуміння межі здорового злузду, коли ситуація може вийти з-під контролю, а наслідки матимуть катастрофічний ефект. Вегатаріанство у книзі лише влучна метафора.

Мені доводилося читати про самотність чимало творів, найяскравіші з них - від нобелівських лауреатів з літератури - Томаса Манна, Генріха Белля, Франса Мооіака та Маріо Варгеса Льйоси, але минулорічна нобелівська лавреатка зробила це по особливому. Якби я не знала, що Ханг Канг південнокорейська письменниця, все одно у тексті відчувається східноазійський мотив, вірніше їхні погляди на красу, життя. Тому й ця книга у мене викликала відсилки на тексти Ясунарі Кавабати та Кобо Абе.