Хто краде дітей?!

«Любов за гріш» Ольги Волинської - це роман який, до речі, переміг у конкурсі видавництва «Смолоскип» за 2019 рік. Це текст, який вражає своєю реалістичністю. І найстрашніше в ньому те, що в основі лежать реальні події, які сталися влітку 2012 року.

Уявіть собі типове українське провінційне містечко, де всі одне одного нібито знають. Звичайний навчальний заклад, перерва, галас учнів. І раптом прямо зі шкільного подвір'я посеред білого дня безслідно зникає дванадцятирічна дівчинка-сирота на ім'я Люба.
Місцева поліція розводить руками, розслідування глухне, не встигнувши початися. За справу береться молода журналістка Уляна, яка шукає гарячу тему. Але замість простої кримінальної замітки вона розкопує справжнє пекло: виявляється, Люба - лише одна з багатьох зниклих школярок. Кому і яким чином так довго вдавалося знаходитись в тіні ? 

Дія відбувається там, де ми живемо. Звичайне шкільне подвір'я, яке здається максимально безпечним середовищем, перетворюється на місце злочину. Коли ти багато років працюєш з дітьми і щодня бачиш їх на перервах, усвідомлення того, що дитину можуть так нахабно викрасти прямо зі школи, спрацьовує як крижаний душ.
Ця книжка - просто ідеальний зріз того, як хворіє суспільство. Вона чудово підходить для аналізу того, як працює мовчання в маленькому місті і чому люди відводять очі. Авторка дуже гостро показує анатомію соціальної байдужості. Це не просто історія про якогось одного маніяка з підворіття, це історія про цілу систему, де до кругової поруки може бути залучений будь-хто.
Спостерігати за цим сюжетом крізь призму закону - суцільний біль. Волинська жорстко препарує корумпованість і бездіяльність правоохоронної системи на місцях. Коли ті, хто мав би захищати права громадян, свідомо саботують пошуки дитини, відчуття безвиході стає майже фізичним.
Текст неймовірно динамічний. Уляна не професійний слідчий з купою ресурсів, тому вона ризикує власним життям, лізучи туди, куди місцевим жителям лізти заборонено. Події несуться зі швидкістю калейдоскопа. Деякі читачі навіть скаржаться, що через цей шалений темп не завжди встигаєш розгледіти глибоку психологію персонажів, але відірватися від сюжету справді дуже важко.